Корвети бундесмаріне
Однією з головних складових військово-морських сил ФРН в роки холодної війни були досить численні з’єднання бойових катерів - торпедних, а з середини 70-х рр. минулого століття - ракетних, призначенням яких була протидія кораблям ВМФ СРСР та флотів інших країн Варшавського договору в акваторії Балтійського моря. Станом на 1990 р. Бундесмаріне нараховувало загалом сорок ракетних катерів проектів 143, 143А та 148, зведених в чотири ескадри. Політичні зміни, що відбулись наприкінці ХХ століття відобразились і на завданнях ВМС тепер уже об’єднаної Німеччини. Ймовірність виникнення збройного конфлікту в Балтиці різко знизилась. Але постали й нові завдання - патрулювання в складі коаліційних сил у віддалених акваторіях, участь в антитерористичних операціях. Залучення для цього ракетних катерів було паліативом. Хоча відносно невеликі катери проекту 143/143А непогано себе зарекомендували при патрулюванні Гібралтарської протоки і навіть в Індійському океані - біля узбережжя Сомалі - все ж їм не вистачало морехідності та автономності. Тому вже в першій половині 90-х рр. в програмі розвитку ВМС ФРН „Маріне-2005” були сформульовані загальні вимоги до кораблів нового типу, які мали б прийти на заміну поступово старіючим ракетним катерам. Був зроблений висновок, що в рамках попереднього класу задовольнити ці вимоги не вдасться, тож нові кораблі віднесли до класу корветів. Вони мали стати більш універсальними, із збільшеною автономністю і здатністю до самооборони. Остання вимога вважалась особливо вагомою, оскільки залишаючи акваторію Балтики, кораблі бундесмаріне виходили з-під „парасольки” власної авіації.
Проєктування
Концептуальні вимоги до нових кораблів сформулювали в 1995 р. Загалом, вони були досить неконкретними і включали лише перелік завдань, які мали вирішувати корвети. Пріоритет належав патрулюванню морських акваторій і боротьбі із надводними кораблями. При цьому морехідність і автономність корабля мали дозволяти йому діяти в усіх морях, що омивають Європу. Оскільки ймовірність бойових дій у відкритому морі розцінювалась як низька, корвети мали бути оптимізовані для дій у прибережних акваторіях. До супутніх завдань належали:
- участь у миротворчих операціях, особливо у т.зв. „кризових”, що загрожують ескалацією бойових дій;
- контроль морських шляхів сполучення, підтримка морської блокади у разі запровадження режиму санкцій до якоїсь країни;
- боротьба з тероризмом і піратством в прибережних водах;
- управління групою бойових кораблів;
- ураження берегових цілей;
- постановка мін.
При цьому абсолютно не конкретизувались ні склад озброєння і радіоелектронного обладнання, ні схема енергетичної установки, ні конструкція корпусу. Як наслідок, серед поданих на розгляд ескізних проектів траплялись досить екзотичні варіанти. Зокрема, один з них передбачав створення катамарана завдовжки близько 70 м і водотоннажністю 1400 т, інший - скегового корабля на повітряній подушці завдовжки 74 м і водотоннажністю 1300 т. В якості силової установки пропонувалась дизель-електрична або комбінована дизель-газотурбінна. Але замовник проявив здоровий консерватизм, і до другого етапу розробки, що стартував в грудні 1996 р., допустили лише проєкти традиційних однокорпусних кораблів із дизельними ЕУ. У червні 1998-го на фінішну пряму вийшли два фіналісти - фірма „Ховальдтсверке Дойче Верфт” (HDW) і консорціум ARGE K130 у складі верфей „Блом унд Фосс” (Гамбург), „Люрссен” (Бремен) і „Тіссен Нордзеєверке” (Емден).
На початку січня 2000 р. обидва конкуренти офіційно подали свої пропозиції до Федерального бюро військової техніки та замовлень (BWB - Bundesamt für Wehrtechnik und Beschaffung). Після аналізу технічних і фінансових аспектів 17 липня 2000 р. переможцем оголосили консорціум ARGE K130. У жовтні того ж року представники BWB і консорціуму-переможця уклали попередню угоду про будівництво серії з п’яти корветів. Узгодження в бюджетному комітеті парламенту понад рік. Лише 12 грудня 2001 р. парламентарі дали добро. Буквально наступного дня контракт на суму 880 млн. євро був підписаний, і програма будівництва корветів перейшла у стадію практичної реалізації. Загалом передбачалось збудувати до 2015 р. 15 корветів проекту К130 у трьох серіях по п’ять одиниць. Але в січні 2004-го уряд ФРН ухвалив рішення з огляду на фінансові труднощі обмежитись тільки однією серією, відклавши будівництво решти корветів на невизначений термін.
Далі - див. тут: https://atez72.blogspot.com/2021/08/blog-post.html