Французькі авіатори на Східному фронті Першої світової
Під час Першої світової війни союзники Росії по Антанті скерували їй на допомогу кілька військових контингентів: бельгійський та британський броньові дивізіони, французькі та британські авіаційні частини. Порівняно невеликі за чисельністю, але оснащені першокласною для свого часу військовою технікою, вони призначались для якісного посилення російської армії на ключових ділянках фронту. Переважна їх більшість діяла на території України. Серед них були і дві французькі авіаційні ескадрильї. Вивчення їх бойового шляху становить значний інтерес не лише з точки зору історії Першої світової війни, але й під кутом дослідження української національної революції 1917-1921 рр. - адже французькі авіатори перебували на теренах України до лютого 1918 р.
20 січня 1916 р. (тут і далі усі дати наведені за новим стилем) російський військовий аташе в Парижі полковник Алєксєй Ігнатьєв надіслав у генштаб французької армії прохання відрядити певну кількість пілотів, повітряних спостерігачів та авіамеханіків для служби в частинах російської авіації. Прохання Ігнатьєва задовольнили. Почалось формування авіаційного загону французької військової місії (Le détachement aviation de la mission française), офіційно утвореного 30 квітня 1916 р. (Durkota, Darcey, Kulikov, 1995:176). Термін «загін» у цьому випадку - поняття умовне, оскільки перший французький авіаційний контингент не діяв як єдине ціле, а був розподілений між різними російськими авіачастинами. Капітан Туслен (Tuslane), який очолював цей загін, по суті, не був командиром у звичному розумінні цього слова, а, швидше, координатором. 24 червня 1916 р. його замінив майор Поль Бергер (Paul Berger) (Pillorget, 2013).
У квітні 1916 р. в розпорядження російського командування виділили 20 льотчиків (10 пілотів і 10 пвітряних спостерігачів) і 10 авіамеханіків. Шість пілотів мали кваліфікацію інструкторів: три - для літаків монопланів і три - для біпланів. Повітряні спостерігачі теж мали свою спеціалізацію: шестеро з них були навчені обслуговувати радіостанції, а четверо були фахівцями з бомбометання. Жоден з льотчиків не був офіцером, тому перед відправленням до Росії їм усім присвоїли тимчасові звання су-лейтенантів (молодших лейтенантів). Це мало підвищити статус льотчиків в очах російських союзників. Механікам залишили попередні звання: лише один з них був капралом, решта - рядовими (Détachement aviation en Russie).
Після прибуття в Росію в травні 1916 р. французьких авіаторів розподілили по авіаційних частинах. Вісім осіб (чотири пілоти і чотири спостерігачі) потрапили до 10-го авіаційного дивізіону, який діяв на Західного фронту (в російській армії авіадивізіони мали номери тих армій, яким підпорядковувались). Шість авіаторів (три пілоти і три спостерігачі) скерували до 5-го авіадивізіону Північного фронту. Ще шість потрапили на Південно-Західний фронт: четверо - до 7-го дивізіону і лише двоє - до 8-го (Détachement aviation en Russie). Такий розподіл невдовзі довелось відкоригувати, оскільки влітку 1916 р. найбільш напружена обстановка у повітрі склалась на Південно-Західному фронті. Німці зосередили тут потужне авіаційне угрупування, для протидії якому росіянам не вистачало сил (Харук, 2016:170). Тому в липні 1916 р. четверо пілотів-винищувачів зі складу французького контингенту разом зі своїми літаками передали у 8-й авіадивізіон (Аверченко, 2011:20).
Цікаво? Далі - див. тут: https://www.academia.edu/44559619/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%83%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B0%D0%B2%D1%96%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D1%82%D0%B0_%D0%B0%D0%B2%D1%96%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96_%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8_%D0%BD%D0%B0_%D0%A1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%96_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8