12. Бомбейські трущоби. Інша сторона життя
З виборами все вже ясно, тому пропоную трохи відволіктись від політики і сходити прогулятись по трущобах Бомбея. В цьому пості буде мінімум тексту, бо фото говорять самі за себе.
Перед тим, як зануритись в Дхараві, найбільший район трущоб в Азії, ми прочитали про них багато різного. І "не ходіть, бо вийдете звідти без фотопарата", і "білим жінкам краще туди не йти", і "не вздумайте нічого фоткати - поб'ють", і що хворі на проказу суватимуть вам в обличчя свої каліцтва...
Ми все це уважно прочитали, забили, повісили на шиї два фотоапарати і пішли.
Не знаю, хто писав усі ці ужаси, і звідки вони їх взяли, але в трущобах нас прийняли, як рідних. Всі посміхались, раділи, просили сфотографувати, позували і намагались познайомитись.
Загалом, коли ми сюди приїхали, навіть питали перехожих "А де тут Дхараві?". А вони сміялись і казали "Так це і є Дхараві".
За нашими уявленнями знамениті трущоби мали виглядати зовсім не так. Де халупи? Де вигорілі на сонці намети? Це сотні калік? Звичайні такі будинки, хіба що трохи брудніше, ніж в решті Індії. А так і не скажеш, що це найбідніші райони
діти нам були раді, наче тільки нас і чекали )
босі бігають по сміттю, і морозиво бачать вкрай рідко, але веселі і щасливі... буває ж!
Далі без коментарів. Просто буденне життя мешканців бомбейських трущоб. Відчуйте атмосферу =)
а нє, останній комент: оце по центру дороги - "трубопровід" для стоків...
макарони сохнуть!
а тепер порівняйте ці вирази обличчь з тим, що бачите щодня у маршрутках та на вулицях....
Перед тим, як зануритись в Дхараві, найбільший район трущоб в Азії, ми прочитали про них багато різного. І "не ходіть, бо вийдете звідти без фотопарата", і "білим жінкам краще туди не йти", і "не вздумайте нічого фоткати - поб'ють", і що хворі на проказу суватимуть вам в обличчя свої каліцтва...
Ми все це уважно прочитали, забили, повісили на шиї два фотоапарати і пішли.
Не знаю, хто писав усі ці ужаси, і звідки вони їх взяли, але в трущобах нас прийняли, як рідних. Всі посміхались, раділи, просили сфотографувати, позували і намагались познайомитись.
Загалом, коли ми сюди приїхали, навіть питали перехожих "А де тут Дхараві?". А вони сміялись і казали "Так це і є Дхараві".
За нашими уявленнями знамениті трущоби мали виглядати зовсім не так. Де халупи? Де вигорілі на сонці намети? Це сотні калік? Звичайні такі будинки, хіба що трохи брудніше, ніж в решті Індії. А так і не скажеш, що це найбідніші райони
діти нам були раді, наче тільки нас і чекали )
босі бігають по сміттю, і морозиво бачать вкрай рідко, але веселі і щасливі... буває ж!
Далі без коментарів. Просто буденне життя мешканців бомбейських трущоб. Відчуйте атмосферу =)
а нє, останній комент: оце по центру дороги - "трубопровід" для стоків...
макарони сохнуть!
а тепер порівняйте ці вирази обличчь з тим, що бачите щодня у маршрутках та на вулицях....