8. Амрітсар. Про сікхів, з любов'ю (+церемонія закриття індо-пакистанського кордону)
Є така популярна думка, що найчесніші індуси - це сікхи. Молвляв якщо хочете, щоб рікша вас не обдурив - робіть упор на рікш-сікхів. Розпізнати їх в натовпі дуже легко - по тюрбану на голові. З нашого багатого досвіду катання на рікшах, ми так і не встигли вивести якусь закономірність, хто з них чесніший. Але до сікхів ми відразу ж пройнялись симпатією. Якось шляхетно вони виглядають.
Коли ж потрапили в Амрітсар, їхню столицю, і зовсім пройнялись ніжністю до сікхів. Це - зовсім інша Індія. Тут спокійніше, практично ніхто не чіпляється з непристойними пропозиціями щось купити, або кудись вас срочно довезти. І взагалі, приємно якось.
Правда, я трохи лукавлю щодо тиші і спокою, бо в Амрітсарі водиться окремий вид продавців - ті, що пхають тобі під ніс помаранчеві платочки. Справа в тому, що до золотого храму, заради якого всі їдуть в Амрітсар, з непокритою головою не пускають. Тому ще за 300 метрів до храма кожен другий намагається насильно продати тобі шапочку. Коштує вона 2 гривні, але якщо купиш одну і одягнеш, це не зупиняє більшість подальших продавців спробувати продати тобі другу, третю і так далі: ну а раптом ти змій-горинич, і у тебе під футболкою ховаються ще пару додаткових голів? ))))
Вхід на територію храма безкоштовний, ніяких обшуків немає - красота!
Проте є декілька правил: треба здати взуття (зняти і покласти його в свою сумку - не катить), одягнути щось на голову, та на вході помити ноги - для цього перед входом обладнані спеціальні штуки з водою, і в принципі, інакше ніж пройшовши через них, туди і не потрапиш.
Коли справляшся з цими неважкими задачами, бачиш красу:
це місце для сікхів є дуже священним, сюди вони заходять помолитись і скупатись в озері, щоб очистити карму (хоча не впевнена, що у них це називається саме так)
довкола дуже чисто, дуже красиво, і дуже затишно
якийсь поважний лідер приїхав
Ще у Варанасі ми познайомились з російським мандрівником, який вже був у Амрітсарі. Він нас попередив, щоб не поспішали шукати хостел: в Амрітсарі біля храму є безкоштовне житло для туристів. Попитали, пошукали: справді є! Знаходиться воно в одній з будівель, що розташовані довкола храму. Запам'ятайте цю вивіску. Захочете пожити безкоштовно в Амрітсарі - вам сюди )
У спеціальному приміщенні - декілька окремих кімнат і холл. Чомусь більшість мандрівників вибирають саме холл для спання - місця там були майже всі зайняті, натомість сусідні кімнати в основному вільні. Це - холл.
Ми ж зайняли одну з бокових кімнат, так що можна сказати, що у нас було окреме житло.
Проживання для туристів тут безкоштовне, є навіть пралка, душ, туалет та питна вода. Такий собі безкоштовний хостел. Речі замикаються на замок в камерах схову (на фотці видно, як вони вмонтовані в стіну). Але замок треба мати свій. У нас був)
Постіль там є, але вона багаторазового використання, тож невідомо, коли її прали останні раз. Тому ми в перший же день пішли і купили на ринку тканину для простирадл. Якийсь продавець віддав нам залишки не надто красивої тканини за копійки. Нам вона дуже знадобилась.
Інші туристи попередили, що тут водяться badbugs , тобто ліжкові жучки, і навіть показали укуси, але за три ночі тут ми з тими звєрями так і не познайомились.
Шоб ви розуміли, справжні індуси-паломники живуть тут же у дворі отак. Або в платних кімнатах, які треба бронювати завчасно. Не знаю, чому така честь туристам, але коли я ввечері вийшла у двір з нашої кімнати і побачила цю картину, стало якось навіть соромно, що у нас є ліжка, а у них немає...
в сам храм теж можна зайти, але побачивши чергу (якщо придивитись, її видно на фото), ми вирішили, що зовні він теж доволі нічо )
Незважаючи на шалену кількість відвідувачів: паломників та туристів, атмосфера там доволі медитативна: багато простору, світла і води
рибки плавали, доторкнулись до золотого храму і теж стали золотими )
Взагалі-то в цьому озері сікхи виконують ритуальні купання, але Ед теж не побрєзгував.
Правда, оточуючі сікхи дивились на нього доволі скептично - даремно він побрився вчора, маскування не вийшло (
One photo, sir!
в самому місті окрім храма особливо дивитись нічого, але нам Амрітсар чомусь сподобався. Це важко пояснити, виключно суб'єктивізм )
ну чому у нас ніде не готують талі? півцарства за талі!!
така от колоритна реклама =)
суровий, але справедливий =)
це - теж обереги від злих духів. В попередньому пості я показувала ці зображення в паперовому вигляді, прикріплені на будинки, але частіше зустрічаються такі, керамічні
кружок "очумелые ручки" ))
комуністи захавали світ ((
як завжди, місцеві мешканці цікавляться Which country? та як у Еда справи =)
Ще один атракціон, який треба відвідати, якщо ви вже потрапили у Амрітсар - церемонія закриття індо-пакистанського кордону. Щодня на честь цієї події на кордоні влаштовуються гуляння, а прикордонники перетворюються на акторів. Дуже дивно, враховуючи, що Індія з Пакістаном серйозно ворогує, а це єдиний пропускний пункт між цими країнами. Не уявляю. як вони домовлялись про організацію такого дійства і хто був ініціатором...
Як потрапити на церемонію, довго шукати не приходиться. Прямо біля храма вас піймають десятки сотень зазивал, які запропонують з'їздити туди, заплативши 100 рупій з людини (20 гривень) за дорогу туди назад. Возять туристів туди на джипах, по вісім людей в машині. Їхати приблизно годину.
Церемонія починається ближче до вечора, але приїхати треба завчасно, щоб постояти в черзі - бажаючих щодня море.
Для туристів передбачена окрема ложа, але сидіти, як і всім простим смертним, доводиться на бетонних сходах. Для мене загадка, з якими думками сюди ЩОДНЯ приїжджає така кількість глядачів, але жодного метра глядацької площі вільного немає. Глядачів тисячі. Wonderful!
озброєні сепаратисти охоронці слідкують, щоб не було провокацій
Віп-ложі для тамошніх януковичей. А десь там зліва за воротами - вже Пакистан
Поки всі збираються, проходять контроль і розходяться по місцях, кожен бажаючий може пробігти туди-сюди з величезним індійським прапором. Дуже красива традиція, бажаючих збирається безліч і вони стають в довгі черги, щоб отримати нагоду потримати державний стяг.
в якийсь момент прапор отримує хлопець без ноги і під аплодисменти та рев публіки пробігає потрібну відстань... неймовірно...
а потім всі бажаючі вибігають і починають танцювати ))) прямо як в індійських фільмах ))))))
Десь по той бік кордону за такою ж церемонією зібрались поспостерігати пакистанці. Дєвочкі направо...
... мальчікі - налєво =)
Церемонія почалась. Ми не надто зрозуміли, в чому сюжет, але засновано все на історичних подіях. Прикордонники кудись крокують
публіка реагує емоційно: радіють, кричать, стрибають, махають руками ))))) атмосфера, як на вирішальному футболі )))
періодично кричать кричалки, грає музика..
ось трохи відео:
ще люди і їхні емоції =) можна довго розглядати ці фотки ))
напевно він багато років займався йогою ) ну, або докладно практикував камасутру )))
з одного боку - індійський прикордонник, з іншого - пакистанський. країни ворогують. між цими людьми - тоненька лінія відстані. я б назвала цю картину "погляд у очі ворогу"
церемонія триває приблизно хвилин сорок і скоро всі розходяться по домах =)
ввечері ми пішли відмітити цікавий день їжею )
ресторанчик "Brothers" нам порадив адміністратор інтернет-клуба ще у Вріндавані. Коли ми сказали, що їдемо в Амрітсар, виявилось, що він родом звідси, тож знає, де краще пожрать )
Місце справді виявилось приємним. І ціни доволі дешеві, і порції величезні
Правда, потім, методом проб і помилок, ми виявили, що в Індії, коли замовляєш рис або лапшу, скрізь завжди приносять великі тазікі. Такі, що на двох вистачає. А коштує це як одна порція. З часом ми це врахували і почали брати одну страву на двох.
Запам'ятайте цю вивіску. Похід "до братів" за три дні встиг стати нашою улюбленою церемонією, і відгуки на багатьох форумах наші враження підтверджують )
а золотий храм ввечері не менш золотий і ще більш красивий )
третього дня нам набридло кружляти між кафешками та золотим храмом, тож нагуглили храм під назвою "Мата деві мандір" і вирішили з'їздити туди.
(фото дорогою)
"Мата темпл? Окей!" - сказав нам рікша, і привіз в якийсь зовсім інший храм )
до речі, на вході в частину храмів треба обов'язково подзвонити в дзвіночок - це очищує карму =)
цей храм виявився схожим на голден темпл, але поменше
теж золоті рибки
теж "ван фото, сер"
і ще одне "ван фото"
і знову "ван фото"
і навіть храм посередині озера схожий, тільки поменше )
а ці рибки ще не встигли перефарбуватись ))
Коротше, швидко ми піймали іншого рікшу, який вже відвіз нас у справжній "Мата мандір темпл". Це - не просто храм, а цілий лабіринт. На диво, ми були єдиними білими людьми тут, бо серед туристів цей храм чомусь не надто популярний. А дивно, бо задоволення ми отримали від нього море =)
Коли заходите в храм "Мата мандір", врахуйте, що це може зайняти годину-півтори. Проходи там вузькі, черги великі, пускають всіх порційно, обігнати нікого неможливо, тож треба запастись буддійським терпінням )
куди дивиться Путін? )))
подекуди тут треба повзти, десь - іти по воді, десь - залізати в печеру, або в пасть тварин =))) коротше, такий-собі індійський діснейленд )))
скрізь все блищить і манить )
Цей храм також відомий тим, що в ньому зображені сотні індійських богів. І бо якого б бога, ви не були прихильні, навіть до найменшого і не надто популярного, він тут по-любому знайдеться )
Черги, правда, трохи дратують ( але навіть в такій ситуації індуси не скучають, а заряджають якусь кричалку ) Нас теж навчили, правда я її так і не запам*ятала (
вхід туди, до речі, безкоштовний, але за таке задоволення не шкода лишити маленьку пожертву - боги будуть задоволені )
наостанок покажу вам забавну рекламу )
до речі, на половині магазинчиків там не просто вивіски, а реальні фотографії продавців )
ще покажу як дівчата відпочивають
а, ну да, також в Амрітсарі ми сходили на фільм пенджабською мовою. Судячи з усього, сюжет був про те, як один сікх пишається тим, що він сікх ))
Кіно в Індії, навіть сучасне, якесь наївно-примітивне )))) Актори грають. як діти в дитячому садочку ))))) Але це виглядає настільки мило, що прям цікаво дивитись )
В залі на сікхському фільмі сиділи тільки ми і пару десятків сікхів. По закінченню один з них на мопеді під*їхав до нас та спитав, чи зрозуміли ми фільм та чи в курсі ми, хто такі сікхи. Коли сказали, що в курсі - він прямо засяяв весь )))
а от вам ще трохи індійської їжі ) приємного робочого дня гггг
Коли ж потрапили в Амрітсар, їхню столицю, і зовсім пройнялись ніжністю до сікхів. Це - зовсім інша Індія. Тут спокійніше, практично ніхто не чіпляється з непристойними пропозиціями щось купити, або кудись вас срочно довезти. І взагалі, приємно якось.
Правда, я трохи лукавлю щодо тиші і спокою, бо в Амрітсарі водиться окремий вид продавців - ті, що пхають тобі під ніс помаранчеві платочки. Справа в тому, що до золотого храму, заради якого всі їдуть в Амрітсар, з непокритою головою не пускають. Тому ще за 300 метрів до храма кожен другий намагається насильно продати тобі шапочку. Коштує вона 2 гривні, але якщо купиш одну і одягнеш, це не зупиняє більшість подальших продавців спробувати продати тобі другу, третю і так далі: ну а раптом ти змій-горинич, і у тебе під футболкою ховаються ще пару додаткових голів? ))))
Вхід на територію храма безкоштовний, ніяких обшуків немає - красота!
Проте є декілька правил: треба здати взуття (зняти і покласти його в свою сумку - не катить), одягнути щось на голову, та на вході помити ноги - для цього перед входом обладнані спеціальні штуки з водою, і в принципі, інакше ніж пройшовши через них, туди і не потрапиш.
Коли справляшся з цими неважкими задачами, бачиш красу:
це місце для сікхів є дуже священним, сюди вони заходять помолитись і скупатись в озері, щоб очистити карму (хоча не впевнена, що у них це називається саме так)
довкола дуже чисто, дуже красиво, і дуже затишно
якийсь поважний лідер приїхав
Ще у Варанасі ми познайомились з російським мандрівником, який вже був у Амрітсарі. Він нас попередив, щоб не поспішали шукати хостел: в Амрітсарі біля храму є безкоштовне житло для туристів. Попитали, пошукали: справді є! Знаходиться воно в одній з будівель, що розташовані довкола храму. Запам'ятайте цю вивіску. Захочете пожити безкоштовно в Амрітсарі - вам сюди )
У спеціальному приміщенні - декілька окремих кімнат і холл. Чомусь більшість мандрівників вибирають саме холл для спання - місця там були майже всі зайняті, натомість сусідні кімнати в основному вільні. Це - холл.
Ми ж зайняли одну з бокових кімнат, так що можна сказати, що у нас було окреме житло.
Проживання для туристів тут безкоштовне, є навіть пралка, душ, туалет та питна вода. Такий собі безкоштовний хостел. Речі замикаються на замок в камерах схову (на фотці видно, як вони вмонтовані в стіну). Але замок треба мати свій. У нас був)
Постіль там є, але вона багаторазового використання, тож невідомо, коли її прали останні раз. Тому ми в перший же день пішли і купили на ринку тканину для простирадл. Якийсь продавець віддав нам залишки не надто красивої тканини за копійки. Нам вона дуже знадобилась.
Інші туристи попередили, що тут водяться badbugs , тобто ліжкові жучки, і навіть показали укуси, але за три ночі тут ми з тими звєрями так і не познайомились.
Шоб ви розуміли, справжні індуси-паломники живуть тут же у дворі отак. Або в платних кімнатах, які треба бронювати завчасно. Не знаю, чому така честь туристам, але коли я ввечері вийшла у двір з нашої кімнати і побачила цю картину, стало якось навіть соромно, що у нас є ліжка, а у них немає...
в сам храм теж можна зайти, але побачивши чергу (якщо придивитись, її видно на фото), ми вирішили, що зовні він теж доволі нічо )
Незважаючи на шалену кількість відвідувачів: паломників та туристів, атмосфера там доволі медитативна: багато простору, світла і води
рибки плавали, доторкнулись до золотого храму і теж стали золотими )
Взагалі-то в цьому озері сікхи виконують ритуальні купання, але Ед теж не побрєзгував.
Правда, оточуючі сікхи дивились на нього доволі скептично - даремно він побрився вчора, маскування не вийшло (
One photo, sir!
в самому місті окрім храма особливо дивитись нічого, але нам Амрітсар чомусь сподобався. Це важко пояснити, виключно суб'єктивізм )
ну чому у нас ніде не готують талі? півцарства за талі!!
така от колоритна реклама =)
суровий, але справедливий =)
це - теж обереги від злих духів. В попередньому пості я показувала ці зображення в паперовому вигляді, прикріплені на будинки, але частіше зустрічаються такі, керамічні
кружок "очумелые ручки" ))
комуністи захавали світ ((
як завжди, місцеві мешканці цікавляться Which country? та як у Еда справи =)
Ще один атракціон, який треба відвідати, якщо ви вже потрапили у Амрітсар - церемонія закриття індо-пакистанського кордону. Щодня на честь цієї події на кордоні влаштовуються гуляння, а прикордонники перетворюються на акторів. Дуже дивно, враховуючи, що Індія з Пакістаном серйозно ворогує, а це єдиний пропускний пункт між цими країнами. Не уявляю. як вони домовлялись про організацію такого дійства і хто був ініціатором...
Як потрапити на церемонію, довго шукати не приходиться. Прямо біля храма вас піймають десятки сотень зазивал, які запропонують з'їздити туди, заплативши 100 рупій з людини (20 гривень) за дорогу туди назад. Возять туристів туди на джипах, по вісім людей в машині. Їхати приблизно годину.
Церемонія починається ближче до вечора, але приїхати треба завчасно, щоб постояти в черзі - бажаючих щодня море.
Для туристів передбачена окрема ложа, але сидіти, як і всім простим смертним, доводиться на бетонних сходах. Для мене загадка, з якими думками сюди ЩОДНЯ приїжджає така кількість глядачів, але жодного метра глядацької площі вільного немає. Глядачів тисячі. Wonderful!
озброєні сепаратисти охоронці слідкують, щоб не було провокацій
Віп-ложі для тамошніх януковичей. А десь там зліва за воротами - вже Пакистан
Поки всі збираються, проходять контроль і розходяться по місцях, кожен бажаючий може пробігти туди-сюди з величезним індійським прапором. Дуже красива традиція, бажаючих збирається безліч і вони стають в довгі черги, щоб отримати нагоду потримати державний стяг.
в якийсь момент прапор отримує хлопець без ноги і під аплодисменти та рев публіки пробігає потрібну відстань... неймовірно...
а потім всі бажаючі вибігають і починають танцювати ))) прямо як в індійських фільмах ))))))
Десь по той бік кордону за такою ж церемонією зібрались поспостерігати пакистанці. Дєвочкі направо...
... мальчікі - налєво =)
Церемонія почалась. Ми не надто зрозуміли, в чому сюжет, але засновано все на історичних подіях. Прикордонники кудись крокують
публіка реагує емоційно: радіють, кричать, стрибають, махають руками ))))) атмосфера, як на вирішальному футболі )))
періодично кричать кричалки, грає музика..
ось трохи відео:
Click to viewще люди і їхні емоції =) можна довго розглядати ці фотки ))
напевно він багато років займався йогою ) ну, або докладно практикував камасутру )))
з одного боку - індійський прикордонник, з іншого - пакистанський. країни ворогують. між цими людьми - тоненька лінія відстані. я б назвала цю картину "погляд у очі ворогу"
церемонія триває приблизно хвилин сорок і скоро всі розходяться по домах =)
ввечері ми пішли відмітити цікавий день їжею )
ресторанчик "Brothers" нам порадив адміністратор інтернет-клуба ще у Вріндавані. Коли ми сказали, що їдемо в Амрітсар, виявилось, що він родом звідси, тож знає, де краще пожрать )
Місце справді виявилось приємним. І ціни доволі дешеві, і порції величезні
Правда, потім, методом проб і помилок, ми виявили, що в Індії, коли замовляєш рис або лапшу, скрізь завжди приносять великі тазікі. Такі, що на двох вистачає. А коштує це як одна порція. З часом ми це врахували і почали брати одну страву на двох.
Запам'ятайте цю вивіску. Похід "до братів" за три дні встиг стати нашою улюбленою церемонією, і відгуки на багатьох форумах наші враження підтверджують )
а золотий храм ввечері не менш золотий і ще більш красивий )
третього дня нам набридло кружляти між кафешками та золотим храмом, тож нагуглили храм під назвою "Мата деві мандір" і вирішили з'їздити туди.
(фото дорогою)
"Мата темпл? Окей!" - сказав нам рікша, і привіз в якийсь зовсім інший храм )
до речі, на вході в частину храмів треба обов'язково подзвонити в дзвіночок - це очищує карму =)
цей храм виявився схожим на голден темпл, але поменше
теж золоті рибки
теж "ван фото, сер"
і ще одне "ван фото"
і знову "ван фото"
і навіть храм посередині озера схожий, тільки поменше )
а ці рибки ще не встигли перефарбуватись ))
Коротше, швидко ми піймали іншого рікшу, який вже відвіз нас у справжній "Мата мандір темпл". Це - не просто храм, а цілий лабіринт. На диво, ми були єдиними білими людьми тут, бо серед туристів цей храм чомусь не надто популярний. А дивно, бо задоволення ми отримали від нього море =)
Коли заходите в храм "Мата мандір", врахуйте, що це може зайняти годину-півтори. Проходи там вузькі, черги великі, пускають всіх порційно, обігнати нікого неможливо, тож треба запастись буддійським терпінням )
куди дивиться Путін? )))
подекуди тут треба повзти, десь - іти по воді, десь - залізати в печеру, або в пасть тварин =))) коротше, такий-собі індійський діснейленд )))
скрізь все блищить і манить )
Цей храм також відомий тим, що в ньому зображені сотні індійських богів. І бо якого б бога, ви не були прихильні, навіть до найменшого і не надто популярного, він тут по-любому знайдеться )
Черги, правда, трохи дратують ( але навіть в такій ситуації індуси не скучають, а заряджають якусь кричалку ) Нас теж навчили, правда я її так і не запам*ятала (
вхід туди, до речі, безкоштовний, але за таке задоволення не шкода лишити маленьку пожертву - боги будуть задоволені )
наостанок покажу вам забавну рекламу )
до речі, на половині магазинчиків там не просто вивіски, а реальні фотографії продавців )
ще покажу як дівчата відпочивають
а, ну да, також в Амрітсарі ми сходили на фільм пенджабською мовою. Судячи з усього, сюжет був про те, як один сікх пишається тим, що він сікх ))
Кіно в Індії, навіть сучасне, якесь наївно-примітивне )))) Актори грають. як діти в дитячому садочку ))))) Але це виглядає настільки мило, що прям цікаво дивитись )
В залі на сікхському фільмі сиділи тільки ми і пару десятків сікхів. По закінченню один з них на мопеді під*їхав до нас та спитав, чи зрозуміли ми фільм та чи в курсі ми, хто такі сікхи. Коли сказали, що в курсі - він прямо засяяв весь )))
а от вам ще трохи індійської їжі ) приємного робочого дня гггг