Джонатан Троппер "Книга Джо"
Під барабанний дріб Троппер відправляється в перелік улюблених авторів, а також у список відповідей на питання "Тань, порадь, що б почитати?"
"Книга Джо" за настроєм і тематикою дуже схожа на "Дальше живите сами", але це все-таки окремий роман, зі своїми фішками і особливостями.
Головний герой приїзжає в рідне містечко, де не був 17 років. Зустрічається з першим коханням, друзями... по ходу з*ясовуються нові обставини минулого, виринають найсентиментальніші емоції, з*ясовуються мотиви вчинків, які весь цей час були нероз*ясненими...
Окремою лінією - доля гея, який ще з дитинства зрозумів, що він "не такий", за що був жорстоко засуджений та задавлений усіми довкола (гомофобам читати в першу чергу. може замисляться). Найсумніша сюжетна лінія в усьому романі (
Книга лишає по собі бажання обіймати близьких та сильніше їх берегти. А ще думати про те, що насправді важливо, а що - фігня та дань стереотипам. Важка, але якась лікувальна річ. При цьому, абсолютно ні разу не моралізаторська та не приперчена псевдофілософствуваннями. Що мені теж дуже подобається в Троппері.
Скачайте цю книгу ТУТ, єслішо, а я зранку починаю читати ще один його перекладений роман - "Как общаться с вдовцом", і хай мене приб*є лавиною сентиментальності. Пофіг. Хочу.