Все, що ви хотіли знати про євреїв (екскурсія)
А я до вас знову з євреями :) Минулого разу ми вже гуляли найбільшим в світі юдейським центром, тепер подокладніше роздивимось експонати Музея юдейського народу та Голокоста, який знаходиться в Менорі.
Ходити по музею будемо разом з його директором, Ігорем Щупаком. Він понад 10 років збирав експонати по всьому світу, продумував ідею та концепцію музея, тому взахльоб про все розповідає, з палаючими очима і захватом. Обожнюю таких людей!
Потім коли прийшла додому і побачила в диктофоні, що запис екскурсії триває 2 години - прифігіла, бо все пролетіло як мить.
Отже, підіймаємось сходами - пан Ігор вже чекає! :)
Щоб дізнатись про ВСІ експонати, треба слухати три тижні - підрахував директор музею. Тому екскурсія буде оглядовою, виключно про найцікавіше.
Ігор Щупак мені сподобався відразу.
- А можете розповідати російською? Бо у нас російськомовні видання... - спитала перед початком одна з журналісток у відповідь на те, що пан Ігор почав вести екскурсію українською.
- I can speak english, - каже.
- хахаха - сміється вона
- Puedo hablar en español - наполягає пан Ігор.
- Нєнє! :)
- Це український музей, але якщо хочете - можу розповідати іноземною російською.
От десь після цього він мені і сподобався :)
Експонати для цього музея збирались 10 років по всьому світу. Деякі з них були подаровані колекціонерами, бізнесменами, істориками, єврейськими сім*ями з різних країн, деякі куплені в інших музеях.
Це - срібна корона 19-го століття, якою коронували Тору. Вона з приватної колекції Коломойського, оціночна вартість - близько 40 тисяч доларів.
Це - яди, тобто указки, якими водять по торі, коли її читають. Кожен чоловік-єврей під час служіння мусив читати вголос тору, це відбувалось по черзі. Такими указками водили по свитку пергаменту, щоб не губити місце читання.
трапляються дуже красиві, з дорогоцінних металів
Тору писали на пергаменті вручну чорнилами. Написання одного екземпляру тривало декілька років (а екземплярів треба багато: як мінімум, по одній на кожну синагогу). Одна помилка (очепятка) на весь свиток допускалась, але якщо переписувач робив другу помилку - свиток вважася некошерним. Що робити далі - неясно: викидати неможна, бо там вже є священне письмо, але молитись по ній теж заборонено, бо там аж дві помилки. Так що такі некошерні тори зберігались в спеціальному сховищі у синагогах. Ця - без помилок.
Ця дівчина завершила самарітські курси (це типу інститута благородних дєвіц, але для єврейських жінок)
В певний період існування УРСР більшість націй отримали нагоду мати свої учбові заклади. Національних індустріальних технікумів на території України було 24 штуки: 2 російських, 1 польський, 1 німецький, і 20 (!!!) єврейських. Причому, свідоцтво видавалось двома мовами: українською та ідіш!
Такі штуки стояли в синагогах, з них люди читали тору
А семисвічники, між іншим, бувають дев*ятисвічниками та п*ятисвічниками. Пан Ігор, правда, не розказав, для чого вони призначені та чим відрізняються.
це не зодіаки, це точні копії розписів стель, скопійовані художником зі старовинних синагог на території України
Тут зображені всі періоди життя єврея, починаючи з народження і обрізання - з усіма святами, обрядами та обов*язками, аж до поховання.
До речі, за словами директора музея, обрізання в Європі стає модним - його роблять не з релігійних, а з санітарних переконань, всі підряд.
Взагалі більшість правил юдаїзма були створені з гігієнічних та прагматичних переконань. Наприклад, свинина в умовах спеки - погано зберігалась. А поки б вони робили салатіки з м*ясних та молочних страв - воно б на 50-градусній спеці все зіпсувалось би. Тому молоко і м*ясо їдять окремо.
Так само на релігійному рівні євреї мусили омиватись в проточній воді та мити руки перед їжею.
- А без релігії, просто з переконань здороого глузду, вони митись не хотіли? - питаю.
- В той час ніяких ідеологій та принципів окрім релігії не було, - відповідає. - Тому ніякі інші стимули, окрім релігійних, не працювали б.
Так юдаїзм фактично врятував життя юдеям.
А цей чоловік був головним раввіном Катеринослава (Дніпропетровська), якого радянська влада звинуватила в антирадянській діяльності та підготовці тероритичних актів. Його арештували, але через 60 (!) років виправдали.
Це - стара фотокамера, причому в робочому стані. Вже скоро у відвідувачів музея буде цікава нагода сфотографуватись на неї на фоні вида старого Катериновлава, а потім забрати фотку в інформцентрі ) Це якщо пан Ігор не пошуткував )
Якийсь час ходили чутки, наче юдеї п*ють кров християнських немовлят. Тобто вбивають немовлят, а з їх крові готують мацу. Причому факт, что юдеям релігією заборонено вживати їжу з кров*ю, ні разу не смущав тих, хто ці чутки поширював.
Саме за це був заарештований Мендель Бейліс, який начебто вбив християнського Андрюшу. Доказів ніяких не було, але чувака арештували і довго судили (все як зараз). Згодом виявилось, що Андрюшу вбила якась там жінка.
На цій стіні зображена справа Бейліса: поліцаї та присяжні. Присяжні таки його виправдали, між іншим.
а це - фотки євреїв, яких переслідувати та вбивали тільки за те, що вони юдеї в 1905 році
Так виглядали тодішні передвиборчі бігборди :)))
Гроші Української народної республіки. Зверніть увагу - ідіш!!!
Кстаті, в музеї багато що розповідає про дружбу євреїв з українцями. Це - одна з цілей автора музею. Наприклад, він розповідав про один з видів взаємодопомоги: коли українцям-християнам не можна було працювати по неділях, але треба було готувати та випасати скот - це робили юдеї. Натомість по суботах, коли заборонено було працювати юдеям - їм допомагали українці ))) мімімі ))
А такі листівки - зло і неправда, каже директор музею. За його словами, більша частина денікінських, будьоновських та красноармійських погромів приписано петлюрівцям.
А так в 30-х роках в Німеччині палили книжки Льва Толстого, Достоєвського, Генріха Гейне, Ейнштейна та Маркса. Зерніть увагу на пророчу цитату. Книжки у гіпотетичному вогнищі - теж експонати. Це ті самі книжки, які вдалось врятувати в ті роки від спалювання.
Це - дитяча форма Гітлер-югендців. Тоді дітей активно заохочували в партію - зборами, формою, дозвіллям, ідеєю та серйозним ставленням, як до дорослих. Врешті з них і виросли звірі.
Це - теж частина пропаганди. Як ми в дитинстві клеїли в альбоми Мадонну, далматинців та всяких зірок, так в Німеччині в спеціальний альбом треба було клеїти фотки Гітлера. Фотки шукались на сірникових коробках, в журналах... - скрізь. Багато хто займався таким колекціонуванням. А в альбомі було 300 місць для фоток.
Це - партійний квиток члена націонал-соціалістичної партії. Особлива вона тим, що її власник був оптимістом і заплатив членські внески аж до кінця 1945 року :)
Ця таблиця показує, хто - трушний арієць (столбік справа), а хто - звірюшка з неправильною формою черепа (столбік зліва)
Німці ставились до євреїв, не просто як до нижчої раси, а взагалі як до тварин. Наприклад, якщо в шкільному класі знаходився єврейський хлопчик, його могли викликати до дошки і розказати всім щось типу "Дивіться, він зовні схожий на людину: кількість рук, ніг... Але це не зовсім людина, це паразит, якого треба винищувати, як нищать комах і тараканів". На найближчій перерві діти такого хлопчика забивали, інколи до смерті.
такі книги були у всіх-всіх, за ними визначалась приналежність людини до тієї чи іншої раси
Причому, розподіл людей на "якісних" і "неякісних" починався навіть не з євреїв, а з самих німців. Бо треба було "створювати ідеальну націю". Тому всяких некрасивих, хворих та "неправильних" німців чекала та сама участь, що і юдеїв. Їх вважали душевнохворими і намагались знищити.
От вам задачка з німецького підручника з математики тих часів: "На утримання одного душевнобольного Великий Рейх витрачає стількись марок в день. Питання: скільки витрачається марок на рік, при умові, що таких хворих енна кількість? І скільки грошей може зекономити Великий Рейх на прогресивний розвиток, якщо цих людей знищити?".
Жесть, да?
Ще пан Ігор розповідав про листівку німецького військового, в якй написано "Люба Гретхен! Як я скучив за тобою і нашими дітьми, як мені набридла ця війна! Скоро я повернусь і поцілую тебе, діточок та побачу всіх рідних!". А на звороті - фотка, де він стріляє в єврейську жінку з дитиною.
А в таких вагонах євреїв вивозили на смерть
а це - речі в*язней з Аушвіца
Перед розстрілом в*язням Аушвіца навіть дозволяли написати листа близьким. Правда, німецькою мовою та з цензурою, але така можливість була. Хоча й фактино посмертна.
А це - єврейська МатаХарі. Вона представлялась грузинкою, залицялась до німецьких офіцерів, а потім їх вбивала. Встигла вбити декілька десятків, поки її не вичислили і не вбили.
фотографувати страти і страчених в Німеччині було суворо заборонено, але знаходились німецькі офіцери, які захоплювались зйомкою та фотографуванням, тому деякі кадри збереглись
ці кадри можна побачити на цьому екрані. А знизу - особисті речі розстріляних.
Радянську владу не любили не тільки українці, а й євреї, тому навіть в УПА записувались, щоб допомогти боротись.
До речі, лікарями під час війни були, в основному, євреї, бо у них була відповідна освіта.
В такому погребі українці переховували юдеїв від смерті.
Якщо європейцям за порятунок єврея загрожував штраф, або недовгий арешт, то українців за таке - розстрілювали, причому разом з сім*єю. Але навіть з таким ризиком вони все рівно переховували юдеїв та намагались їх допомагати.
Цей український християнський священник довго рятував юдеїв. Наприклад, одного разу, коли їх загнали в синагогу, забили двері, та збирались підпалити, він підійшов до німців, щось їм сказав (що - лишилось невідомим) і ті відкрили двері і випустили майже всіх юдеїв.
Коротше, врешті цього священника теж посадили в табір смерті. Друзі намагались його звідти витягнути, але він написав листа, що тільки він може там підтримати ув*язнених, тому дуже класно, що його туди посадили, і рятуватись він не збирається. Чере якойсь час його вбили в газовій камері.
Було ще багато різних цікавих історій, але не буду білше відбирати вашого часу.
До речі, в Менорі розпочинається цілий цикл лекцій про історію єврейського народу та Голокост. Найближча - за два тижні, у неділю, 11 листопада об 11:00. Вхід вільний, причому, не треба навіть реєструватись. Приходьте!
Ходити по музею будемо разом з його директором, Ігорем Щупаком. Він понад 10 років збирав експонати по всьому світу, продумував ідею та концепцію музея, тому взахльоб про все розповідає, з палаючими очима і захватом. Обожнюю таких людей!
Потім коли прийшла додому і побачила в диктофоні, що запис екскурсії триває 2 години - прифігіла, бо все пролетіло як мить.
Отже, підіймаємось сходами - пан Ігор вже чекає! :)
Щоб дізнатись про ВСІ експонати, треба слухати три тижні - підрахував директор музею. Тому екскурсія буде оглядовою, виключно про найцікавіше.
Ігор Щупак мені сподобався відразу.
- А можете розповідати російською? Бо у нас російськомовні видання... - спитала перед початком одна з журналісток у відповідь на те, що пан Ігор почав вести екскурсію українською.
- I can speak english, - каже.
- хахаха - сміється вона
- Puedo hablar en español - наполягає пан Ігор.
- Нєнє! :)
- Це український музей, але якщо хочете - можу розповідати іноземною російською.
От десь після цього він мені і сподобався :)
Експонати для цього музея збирались 10 років по всьому світу. Деякі з них були подаровані колекціонерами, бізнесменами, істориками, єврейськими сім*ями з різних країн, деякі куплені в інших музеях.
Це - срібна корона 19-го століття, якою коронували Тору. Вона з приватної колекції Коломойського, оціночна вартість - близько 40 тисяч доларів.
Це - яди, тобто указки, якими водять по торі, коли її читають. Кожен чоловік-єврей під час служіння мусив читати вголос тору, це відбувалось по черзі. Такими указками водили по свитку пергаменту, щоб не губити місце читання.
трапляються дуже красиві, з дорогоцінних металів
Тору писали на пергаменті вручну чорнилами. Написання одного екземпляру тривало декілька років (а екземплярів треба багато: як мінімум, по одній на кожну синагогу). Одна помилка (очепятка) на весь свиток допускалась, але якщо переписувач робив другу помилку - свиток вважася некошерним. Що робити далі - неясно: викидати неможна, бо там вже є священне письмо, але молитись по ній теж заборонено, бо там аж дві помилки. Так що такі некошерні тори зберігались в спеціальному сховищі у синагогах. Ця - без помилок.
Ця дівчина завершила самарітські курси (це типу інститута благородних дєвіц, але для єврейських жінок)
В певний період існування УРСР більшість націй отримали нагоду мати свої учбові заклади. Національних індустріальних технікумів на території України було 24 штуки: 2 російських, 1 польський, 1 німецький, і 20 (!!!) єврейських. Причому, свідоцтво видавалось двома мовами: українською та ідіш!
Такі штуки стояли в синагогах, з них люди читали тору
А семисвічники, між іншим, бувають дев*ятисвічниками та п*ятисвічниками. Пан Ігор, правда, не розказав, для чого вони призначені та чим відрізняються.
це не зодіаки, це точні копії розписів стель, скопійовані художником зі старовинних синагог на території України
Тут зображені всі періоди життя єврея, починаючи з народження і обрізання - з усіма святами, обрядами та обов*язками, аж до поховання.
До речі, за словами директора музея, обрізання в Європі стає модним - його роблять не з релігійних, а з санітарних переконань, всі підряд.
Взагалі більшість правил юдаїзма були створені з гігієнічних та прагматичних переконань. Наприклад, свинина в умовах спеки - погано зберігалась. А поки б вони робили салатіки з м*ясних та молочних страв - воно б на 50-градусній спеці все зіпсувалось би. Тому молоко і м*ясо їдять окремо.
Так само на релігійному рівні євреї мусили омиватись в проточній воді та мити руки перед їжею.
- А без релігії, просто з переконань здороого глузду, вони митись не хотіли? - питаю.
- В той час ніяких ідеологій та принципів окрім релігії не було, - відповідає. - Тому ніякі інші стимули, окрім релігійних, не працювали б.
Так юдаїзм фактично врятував життя юдеям.
А цей чоловік був головним раввіном Катеринослава (Дніпропетровська), якого радянська влада звинуватила в антирадянській діяльності та підготовці тероритичних актів. Його арештували, але через 60 (!) років виправдали.
Це - стара фотокамера, причому в робочому стані. Вже скоро у відвідувачів музея буде цікава нагода сфотографуватись на неї на фоні вида старого Катериновлава, а потім забрати фотку в інформцентрі ) Це якщо пан Ігор не пошуткував )
Якийсь час ходили чутки, наче юдеї п*ють кров християнських немовлят. Тобто вбивають немовлят, а з їх крові готують мацу. Причому факт, что юдеям релігією заборонено вживати їжу з кров*ю, ні разу не смущав тих, хто ці чутки поширював.
Саме за це був заарештований Мендель Бейліс, який начебто вбив християнського Андрюшу. Доказів ніяких не було, але чувака арештували і довго судили (все як зараз). Згодом виявилось, що Андрюшу вбила якась там жінка.
На цій стіні зображена справа Бейліса: поліцаї та присяжні. Присяжні таки його виправдали, між іншим.
а це - фотки євреїв, яких переслідувати та вбивали тільки за те, що вони юдеї в 1905 році
Так виглядали тодішні передвиборчі бігборди :)))
Гроші Української народної республіки. Зверніть увагу - ідіш!!!
Кстаті, в музеї багато що розповідає про дружбу євреїв з українцями. Це - одна з цілей автора музею. Наприклад, він розповідав про один з видів взаємодопомоги: коли українцям-християнам не можна було працювати по неділях, але треба було готувати та випасати скот - це робили юдеї. Натомість по суботах, коли заборонено було працювати юдеям - їм допомагали українці ))) мімімі ))
А такі листівки - зло і неправда, каже директор музею. За його словами, більша частина денікінських, будьоновських та красноармійських погромів приписано петлюрівцям.
А так в 30-х роках в Німеччині палили книжки Льва Толстого, Достоєвського, Генріха Гейне, Ейнштейна та Маркса. Зерніть увагу на пророчу цитату. Книжки у гіпотетичному вогнищі - теж експонати. Це ті самі книжки, які вдалось врятувати в ті роки від спалювання.
Це - дитяча форма Гітлер-югендців. Тоді дітей активно заохочували в партію - зборами, формою, дозвіллям, ідеєю та серйозним ставленням, як до дорослих. Врешті з них і виросли звірі.
Це - теж частина пропаганди. Як ми в дитинстві клеїли в альбоми Мадонну, далматинців та всяких зірок, так в Німеччині в спеціальний альбом треба було клеїти фотки Гітлера. Фотки шукались на сірникових коробках, в журналах... - скрізь. Багато хто займався таким колекціонуванням. А в альбомі було 300 місць для фоток.
Це - партійний квиток члена націонал-соціалістичної партії. Особлива вона тим, що її власник був оптимістом і заплатив членські внески аж до кінця 1945 року :)
Ця таблиця показує, хто - трушний арієць (столбік справа), а хто - звірюшка з неправильною формою черепа (столбік зліва)
Німці ставились до євреїв, не просто як до нижчої раси, а взагалі як до тварин. Наприклад, якщо в шкільному класі знаходився єврейський хлопчик, його могли викликати до дошки і розказати всім щось типу "Дивіться, він зовні схожий на людину: кількість рук, ніг... Але це не зовсім людина, це паразит, якого треба винищувати, як нищать комах і тараканів". На найближчій перерві діти такого хлопчика забивали, інколи до смерті.
такі книги були у всіх-всіх, за ними визначалась приналежність людини до тієї чи іншої раси
Причому, розподіл людей на "якісних" і "неякісних" починався навіть не з євреїв, а з самих німців. Бо треба було "створювати ідеальну націю". Тому всяких некрасивих, хворих та "неправильних" німців чекала та сама участь, що і юдеїв. Їх вважали душевнохворими і намагались знищити.
От вам задачка з німецького підручника з математики тих часів: "На утримання одного душевнобольного Великий Рейх витрачає стількись марок в день. Питання: скільки витрачається марок на рік, при умові, що таких хворих енна кількість? І скільки грошей може зекономити Великий Рейх на прогресивний розвиток, якщо цих людей знищити?".
Жесть, да?
Ще пан Ігор розповідав про листівку німецького військового, в якй написано "Люба Гретхен! Як я скучив за тобою і нашими дітьми, як мені набридла ця війна! Скоро я повернусь і поцілую тебе, діточок та побачу всіх рідних!". А на звороті - фотка, де він стріляє в єврейську жінку з дитиною.
А в таких вагонах євреїв вивозили на смерть
а це - речі в*язней з Аушвіца
Перед розстрілом в*язням Аушвіца навіть дозволяли написати листа близьким. Правда, німецькою мовою та з цензурою, але така можливість була. Хоча й фактино посмертна.
А це - єврейська МатаХарі. Вона представлялась грузинкою, залицялась до німецьких офіцерів, а потім їх вбивала. Встигла вбити декілька десятків, поки її не вичислили і не вбили.
фотографувати страти і страчених в Німеччині було суворо заборонено, але знаходились німецькі офіцери, які захоплювались зйомкою та фотографуванням, тому деякі кадри збереглись
ці кадри можна побачити на цьому екрані. А знизу - особисті речі розстріляних.
Радянську владу не любили не тільки українці, а й євреї, тому навіть в УПА записувались, щоб допомогти боротись.
До речі, лікарями під час війни були, в основному, євреї, бо у них була відповідна освіта.
В такому погребі українці переховували юдеїв від смерті.
Якщо європейцям за порятунок єврея загрожував штраф, або недовгий арешт, то українців за таке - розстрілювали, причому разом з сім*єю. Але навіть з таким ризиком вони все рівно переховували юдеїв та намагались їх допомагати.
Цей український християнський священник довго рятував юдеїв. Наприклад, одного разу, коли їх загнали в синагогу, забили двері, та збирались підпалити, він підійшов до німців, щось їм сказав (що - лишилось невідомим) і ті відкрили двері і випустили майже всіх юдеїв.
Коротше, врешті цього священника теж посадили в табір смерті. Друзі намагались його звідти витягнути, але він написав листа, що тільки він може там підтримати ув*язнених, тому дуже класно, що його туди посадили, і рятуватись він не збирається. Чере якойсь час його вбили в газовій камері.
Було ще багато різних цікавих історій, але не буду білше відбирати вашого часу.
До речі, в Менорі розпочинається цілий цикл лекцій про історію єврейського народу та Голокост. Найближча - за два тижні, у неділю, 11 листопада об 11:00. Вхід вільний, причому, не треба навіть реєструватись. Приходьте!