Оксана Вєліт. "Нульова заповідь"
Треба було десь роки два зачитуватись журналом drunk_flover, щоб нарешті зайти в її профайл та дізнатись, що отаот книга, колись бачена в книгарнях - написана нею. Інколи ненавиджу себе за таку неуважність.
Довелось відправляти рідер у відпустку та іти купувати паперову книгу. "Якщо не сподобається, просто не буду нічо писати в ЖЖ", - думала Таня, яка останнім часом скептично ставиться до молодих зелених авторів.
"Ахуєть" - сказала Таня, перегорнувши останню сторінку і побігла писати відгук. Тому що кльово і несподівано. "Нульова заповідь" прочиталась на одному диханні за пару вечорів, і інколи я так взгризалась в текст, що навіть забувала слідкувати за кількістю прочитаних сторінок (що зі мною буває нечасто).
Спочатку було "ну нормально", але потім ЯК пішло!
Можна приколупатись до деяких сюжетних моментів (хоча не хочеться приколупуватись), але найбільша перевага книги - в атмосферності. Кожен опис не притягнутий, все на своїх місцях, невимушено переносишся в місце подій, інколи навіть відчуваєш запахи та кольори. Хоча герої ніяк не викликають симпатії та розуміння - їх дуже хочеться тріснути.
Ну і да, хто не зрозумів досі - оцей пост про стосунки я писала на основі цієї книги. Не знаю, чи легко знайти "Нульову заповідь" в ваших книгарнях, все-таки вона була видана аж 4 роки тому. Але всячєскі раджу!