Макс Фрай, Линор Горалик "Книга одиночеств"
Інколи люди вважають, що отриманого від природи стилю достатньо, щоб бути письменником. Так і створюються подібні книги ні про що. Беруться кавалки спогадів, кухонні філософствування, випадково почуті фрази - все це обертається в модерністську обгортку і подається у вигляді Літератури.
Дуже зручна схема - не треба заглиблюватись в психологізм, вивчати нові сфери життя, досліджувати щось... Просто сідаєш, згадуєш і пишеш. От тільки чим це відрізняється від ЖЖ?
Поки читала, постійно думала - якщо упорядкувати під одну обкладинку ЖЖ наприклад drunk_flover , вийшла би чи не краща книга (френднеса, задуймайся!).
Підозрюю, звісно, що "Книга одиночеств" аж ніяк не відображає творчість Макса Фрая, але більше, каюсь, поки цієї авторки я нічо не читала. Обіцяюсь виправитись, от тоді і поговорим про Фрая взагалі. А цей пост про одну лише книгу, яку можна прочитати за один вечір в якості розваги. І не більше того.