На вихідних були у театрі "Віримо" на новому спектаклі "Останній строк".
Уххх, жорсткий сюжет, але капєц який правдивий і життєвий. Про географічну та ментальну відстань між батьками та дітьми. Про те, якими чужими бувають родичі. Це чіпляє за найтонші струни всередині, яких ми воліємо не торкатись. Спектакль усе це дістає зсередини та оголяє. Такий собі корисний мазохізм. Хочете поревіти - вам сюди.
До речі, хтось хоче на комедію
"Після армії" в цю суботу?