промаршрутки -2
Ніколи не розуміла довжелезних черг на міський транспорт. Люди стоять на холоді й вітрі по півгодини, щоб потім 15-20 хвилин проїхатись сидячи. Абсурд якийсь.
Кожного вечора спостерігаю нескінченну мотузку з людей, якій і краю не видно. Всі чекають на 104-А, що відвезе на Перемогу. При чому, у крайніх є шанс влізти десь у п'яту машину.
Кожного вечора стаю в метрі від черги, ловлю 46-А, чи 46-Б, чи 104, чи 118, чи ще якусь - і вже через 100 метрів хтось обов'язково виходить, і місце звільняється.
А якщо навіть і не звільняється - навіщо витрачати стільки часу на стояння з напруженим обличчям? Коли вони тільки сідають в маршрутку, я вже стою на кухні, на своїй шостій Перемозі та готую вечерю. І ніхто не вмер.
Кожного вечора спостерігаю нескінченну мотузку з людей, якій і краю не видно. Всі чекають на 104-А, що відвезе на Перемогу. При чому, у крайніх є шанс влізти десь у п'яту машину.
Кожного вечора стаю в метрі від черги, ловлю 46-А, чи 46-Б, чи 104, чи 118, чи ще якусь - і вже через 100 метрів хтось обов'язково виходить, і місце звільняється.
А якщо навіть і не звільняється - навіщо витрачати стільки часу на стояння з напруженим обличчям? Коли вони тільки сідають в маршрутку, я вже стою на кухні, на своїй шостій Перемозі та готую вечерю. І ніхто не вмер.