літературне

[atanoissapa]

Коли я почула від Лазуткіна цей вірш на самі_знаєте_якому фесті, навіть спочатку образилась. А потім поговорила з Дімою і зрозуміла, що ображатися на нього неможливо. А коли приїхала додому, перечитала вірш знову, і все-таки образилась. Ох же ж Діма!

о
дівчата
які добираються стопом на поетичні вечори
на етнофестивалі - хоча це зрозуміти легше...

я хотів написати про них
але я не знаю хто насправді вони
з якого тіста виліплені їхні сни
і чому зірки дивляться так згори
на перестиглі черешні

втім
уявляю собі чим наповнені ці - заважкі - наплічники:
змінний одяг
книжки для автографів алюмінієвий посуд
власні вірші котрих соромляться вічно
так ніби хтось має право на хоч який-небудь осуд

ось - виходять на трасу
ось - ловлять фуру
і в такий спосіб долають депресію
потім підзаряджають свої недорогі мобільники...

іноді я не впевнений що вони люблять поезію
іноді я сподіваюся що їм подобається секс з дальнобійниками