(no subject)
У громадському транспорті мою увагу дуже привертають тексти розкритих книжок на дисплеях мобільних телефонів, рідерів і планшетів. Причому привертають мою увагу значно більше, ніж яскраві реклами на стінах і вікнах. Інтересно ж, що народ нинчє читає. А читає, до речі, дуже багато. Хоча може то щоб не звільняти місце людям похилого віку і вагітним жінкам? За моїми спостереженнями чоловіки читають переважно з молільників (смартфонів?) і переважно фенетзі. Жінки читають з книжок і рідерів, і всяку хрєнь.
Вчора в маршрутці я стояла над дівчинкою. Обличчя я не бачила, але вирішила, що вона мабуть старшокласниця чи першокурсниця, бо здається, емоційно більш дорослі люди такою хрєнню як вона не захоплюються. До того ж поруч неї сиділа подружка - з під шапки стирчали пасма яскраво пофарбованого чорно-рожевого волосся - це теж про щось свідчить
Так от, дівчинка витягнула великий записник в гарній розцяцьканій палітурці (в таких розцяцьканих записниках дівчатка її віку і старші зазвичай пишуть свої щоденники, мрії і т.д.). Та палітурка привернула мою увагу. До того ж вікна все одно були замерзлі і дивитися, вобщем-то, було просто нікуди, так що нє абєссудьтє.
Отже, дівчинка погортала записник. На одній сторінці зверху великими літерами було написано: «Качества, которыми я обладаю» - і далі порожня сторінка. Вона перегорнула. Напис зверху: «Качества, которые я хочу в себе изменить» - а далі мінімум на дві сторінки перераховано: «Не пунктуальность» (написано окремо), «Не акуратность» (теж окремо), Не уверенность в себе», «Невнимательность к своим близким» і ще купа всього чого я не розгледіла (побажання бути більш грамотною я, до речі, не розгледіла теж). Стандартний набір. На мій превеликий жаль, в її віці я не розуміла, як можна бути невпевненим в собі, за те дуже добре знаю це зараз . Вона ще перегорнула сторінку і почала писати: «Привычка покупать всякий хлам» - і далі щось про те, як це погано. Я щиро позаздрила людині, яка має гроші купувати «всякий хлам» - я б на її місці купувала би шмотки, косметику і біжутерію, і була б цьому дуже рада. А ще мені її стало дуже шкода. За ту порожню сторінку, де мав би бути перелік своїх рис, і ті дві густо списані сторінки рис, які вона в собі ненавиділа. Потім вона сховала записник і дістала великий планшет, з якого почала читати щось про те, як правильно треба харчуватися щоб схуднути. Причому вона аж ніяк не виглядала людиною з надлишковими кілограмами. І мені стало її ще більше шкода.
Дівчатка вийшли на своїй зупинці, я на своїй. Мені було сумно і шкода сучасних підлітків. А ще я подумала, що я не надто відрізняюся від тих дівчаток. Хіба що знаю трохи більше. Але, здається як і вони, не вмію цінувати того, що в мене є.
Вчора в маршрутці я стояла над дівчинкою. Обличчя я не бачила, але вирішила, що вона мабуть старшокласниця чи першокурсниця, бо здається, емоційно більш дорослі люди такою хрєнню як вона не захоплюються. До того ж поруч неї сиділа подружка - з під шапки стирчали пасма яскраво пофарбованого чорно-рожевого волосся - це теж про щось свідчить
Так от, дівчинка витягнула великий записник в гарній розцяцьканій палітурці (в таких розцяцьканих записниках дівчатка її віку і старші зазвичай пишуть свої щоденники, мрії і т.д.). Та палітурка привернула мою увагу. До того ж вікна все одно були замерзлі і дивитися, вобщем-то, було просто нікуди, так що нє абєссудьтє.
Отже, дівчинка погортала записник. На одній сторінці зверху великими літерами було написано: «Качества, которыми я обладаю» - і далі порожня сторінка. Вона перегорнула. Напис зверху: «Качества, которые я хочу в себе изменить» - а далі мінімум на дві сторінки перераховано: «Не пунктуальность» (написано окремо), «Не акуратность» (теж окремо), Не уверенность в себе», «Невнимательность к своим близким» і ще купа всього чого я не розгледіла (побажання бути більш грамотною я, до речі, не розгледіла теж). Стандартний набір. На мій превеликий жаль, в її віці я не розуміла, як можна бути невпевненим в собі, за те дуже добре знаю це зараз . Вона ще перегорнула сторінку і почала писати: «Привычка покупать всякий хлам» - і далі щось про те, як це погано. Я щиро позаздрила людині, яка має гроші купувати «всякий хлам» - я б на її місці купувала би шмотки, косметику і біжутерію, і була б цьому дуже рада. А ще мені її стало дуже шкода. За ту порожню сторінку, де мав би бути перелік своїх рис, і ті дві густо списані сторінки рис, які вона в собі ненавиділа. Потім вона сховала записник і дістала великий планшет, з якого почала читати щось про те, як правильно треба харчуватися щоб схуднути. Причому вона аж ніяк не виглядала людиною з надлишковими кілограмами. І мені стало її ще більше шкода.
Дівчатка вийшли на своїй зупинці, я на своїй. Мені було сумно і шкода сучасних підлітків. А ще я подумала, що я не надто відрізняюся від тих дівчаток. Хіба що знаю трохи більше. Але, здається як і вони, не вмію цінувати того, що в мене є.