Про кумпанію
Раніше думала, що для того, щоб робити те, що мені подобається - ходити в походи, лазити по скелях, кататися на велосипеді - коротше, активно відпочивати і відкривати для себе щось нове, потрібно всього дві речі - час і гроші. А все інше додасться. Можливість досягнути стану, коли можна робити те, що мені подобається, ускладнювалася тим, що ці дві речі для мене були абсолютно непоєднуваними: або в мене були гроші, але абсолютно не було часу (бо весь час тратився на заробляння грошей), або відповідно був час і не було грошей. Та все таки у ті рідкісні моменти, коли ці дві речі сходилися в одну точку, я не відчувала себе абсолютно щасливою чи розслабленою.
Тепер розумію, що мені потрібно три речі: час, гроші і напарник. Лазити самій по скелях - якось воно не в кайф. Хочеться, щоб був хтось, з ким можна було б підірватися на вихідних, пробиратися крізь чагарник до руїн старого замку, з ким цікаво було б говорити про те, що відчуваєш і готувати вечерю біля вогнища. Тепер я розумію, чому хлопчики, які люблять активний відпочинок, активно тягають на всячєскі виїзди своїх дівчат. Мені ж чомусь ніколи так не щастило - ні з дівчатками, ні тим паче з хлопцями (хоча хлопців я люблю якраз лише тих, які любить походи). Поняття не маю, чи це треба мати когось настільки близького до душі і тіла, з ким було б бажання і можливість (спільні) кудись вибиратися, чи то навпаки - треба мати кумпанію суто для активного відпочинку і не перетинатися з нею "в цивілізації"
Обзавестися цілою компашкою - це взагалі штука дуже складна. Якось у мене останнім часом не складається мати собі цілу тусовку для врємяпрепроводждєнія. Від чого це залежить? Чи тільки від того, що у віці від 20 і до ... люди активно заробляють гроші, щоб купити речі, без яких можуть обійтися, і у них ні часу ні бажання не стає зібратися разом? Чи це залежть від мене - чомусь у кого ж є друзі, з якими можна зібратися на Новий рік?
Здавалося, якщо хочеш щось робити - то роби це, а не шукай причини, щоб цього не робити. От тільки чи в бажаннях моїх щось не те, чи то в їх реалізації. Чому я не роблю того, що хочу? Чому, коли я намагаюся зробити те, що я хочу, мені абсолютно нічого не виходить - наче я б'юся головою об стіну? Я запитала про це Інну півроку назад, але тоді не знайшла відповідей. Може, час повернутися до цих питань?
І все-таки - дуже вже потрібен хороший напарник.
Тепер розумію, що мені потрібно три речі: час, гроші і напарник. Лазити самій по скелях - якось воно не в кайф. Хочеться, щоб був хтось, з ким можна було б підірватися на вихідних, пробиратися крізь чагарник до руїн старого замку, з ким цікаво було б говорити про те, що відчуваєш і готувати вечерю біля вогнища. Тепер я розумію, чому хлопчики, які люблять активний відпочинок, активно тягають на всячєскі виїзди своїх дівчат. Мені ж чомусь ніколи так не щастило - ні з дівчатками, ні тим паче з хлопцями (хоча хлопців я люблю якраз лише тих, які любить походи). Поняття не маю, чи це треба мати когось настільки близького до душі і тіла, з ким було б бажання і можливість (спільні) кудись вибиратися, чи то навпаки - треба мати кумпанію суто для активного відпочинку і не перетинатися з нею "в цивілізації"
Обзавестися цілою компашкою - це взагалі штука дуже складна. Якось у мене останнім часом не складається мати собі цілу тусовку для врємяпрепроводждєнія. Від чого це залежить? Чи тільки від того, що у віці від 20 і до ... люди активно заробляють гроші, щоб купити речі, без яких можуть обійтися, і у них ні часу ні бажання не стає зібратися разом? Чи це залежть від мене - чомусь у кого ж є друзі, з якими можна зібратися на Новий рік?
Здавалося, якщо хочеш щось робити - то роби це, а не шукай причини, щоб цього не робити. От тільки чи в бажаннях моїх щось не те, чи то в їх реалізації. Чому я не роблю того, що хочу? Чому, коли я намагаюся зробити те, що я хочу, мені абсолютно нічого не виходить - наче я б'юся головою об стіну? Я запитала про це Інну півроку назад, але тоді не знайшла відповідей. Може, час повернутися до цих питань?
І все-таки - дуже вже потрібен хороший напарник.