Jul 31, 2014 08:33
радостей щоправда небагато, воні усі локальні:
Соняша повернулася з чайни (наголошую!!) але у вересні вже вирушає туди знов, як вона каже "обратно""
кінець депресу та та сплину поки що маніакальний, але я вирівнюю потроху маятнік. наче успішно.
багато спілкування: з панянками моїми та взагалі я знов люблюлюдей і це навзаєм.
відівідування лікаря-неврапотолога пройшло з успіхом. але. я навіть вже придбала пак ліків і тепер треба покинути пити, щоб почати лікуватися. навіть ложки алкоголю не можна буде протягом місяцю.
та ще багато чо, але. як каже майкл щур, але є одне але. і тут у всього є свою одне але. грошей нема так, шо чуть-болем-чем-полностью. це пригнічує.
у неньки-мами справи погано, пішла ще одна хвиля мобілізації. нас поки що вона ніби не чіпає, але усе одночасно сцикотно. ходять постійно дивні чутки, ніби хлопчиків забирають прям з вулиць і базарів, приїздять і хапають на пляжах, виймаючи з водосховища. я намагаюся не піддаватися паніці, Ті також має добрий глузд. але сцикотно.
оця одна новина червоною стрічкою проходить повз усі мої настрої і думки. і мені дивно, як багато люду живе так, ніби за 300 км від нас не йде війна і не помирають чоловіки та мірне населення. заборонітьїм!
люблю людей,
тітич,
сауся,
стотринадцать,
заборонітьїм!