тридцять шість. 113.
завдяки роботі є можливість побачити цікавий зріз соціуму. наприклад, я б ніколи не могда подумати, що російсько-орієнтованих харків'ян настільки багато. з колег багато хто або ж пасивно "непротив" приєднатися до Раші ( раші-параші, гг, вибач, не втрималася :) або навіть активно "за".
ще в нас є багато гостей звідти, і часто субота-неділя заходять "рассейские туристи", колоради. прямо зі своїх мєропріятій: ведуть себе зухвало, зігріваються алко-напоями, сорять грошима та ін. це вельми неприємний контінгент, в них окрім зухвалості та цих свіжих грошенят нічо нема - ні добра в очах, ні вічлівості, ні якогось "проблєска мыслі" на чолі. взагалі, то обличчя не спотворені інтелектом, як то кажуть.
а одного разу під час першої сутички в ОДА (наш заклад розташований поруч з нею) зайшла група 7-8 чоловічків крєпкого тєлосложенія, погляд з-під лоба, в деяких - шапки як в омону (чорні такі, з дірками для очей). ми трошки напружилися, але вони тіки випили чай-каву, щедро (дуже) розрахувалися та пішли собі. з ними був один найавторітетніший, він ними керував, слідкував, щоб ніхто не навідувався на бар та розрахувався за своїх архаровців.
то було саме в день першого бойового конфлікту в Ха.
не наю, яка тут тридцять шоста радість. почала писати про одне, а вийшли "замєткі на полях".
та радість є. вона у тому, шо всупереч таким неприємним гостям є й інші.
я взагалі дуже жадібно відношуся до укр мови в нашому місті і україномовні гості - то мої :) і ось вони також є. поведінка їх - як віддзеркалення того, що написала вище: приємні, ввічливі, такі шо виникає бажання продовжити спілкування окрім обслуговування.
тим і живу :)
ще в нас є багато гостей звідти, і часто субота-неділя заходять "рассейские туристи", колоради. прямо зі своїх мєропріятій: ведуть себе зухвало, зігріваються алко-напоями, сорять грошима та ін. це вельми неприємний контінгент, в них окрім зухвалості та цих свіжих грошенят нічо нема - ні добра в очах, ні вічлівості, ні якогось "проблєска мыслі" на чолі. взагалі, то обличчя не спотворені інтелектом, як то кажуть.
а одного разу під час першої сутички в ОДА (наш заклад розташований поруч з нею) зайшла група 7-8 чоловічків крєпкого тєлосложенія, погляд з-під лоба, в деяких - шапки як в омону (чорні такі, з дірками для очей). ми трошки напружилися, але вони тіки випили чай-каву, щедро (дуже) розрахувалися та пішли собі. з ними був один найавторітетніший, він ними керував, слідкував, щоб ніхто не навідувався на бар та розрахувався за своїх архаровців.
то було саме в день першого бойового конфлікту в Ха.
не наю, яка тут тридцять шоста радість. почала писати про одне, а вийшли "замєткі на полях".
та радість є. вона у тому, шо всупереч таким неприємним гостям є й інші.
я взагалі дуже жадібно відношуся до укр мови в нашому місті і україномовні гості - то мої :) і ось вони також є. поведінка їх - як віддзеркалення того, що написала вище: приємні, ввічливі, такі шо виникає бажання продовжити спілкування окрім обслуговування.
тим і живу :)