Прикро
Нарешті напишу свій відгук про "Записки українського самашедшого".Я РОЗЧАРОВАНА.Ліна Костенко для мене авторитет.
Я її віршами жила і вважаю, що рівних їй у світі небагато знайдеться. щодо роману...Він кульгає на ВСІ ноги.По-перше,образ 35-річного програміста їй абсолютно НЕ вдався.Де ви бачили, щоб чоловік у 35 років був наскільки заглиблений у світовий негатив? Людина прагне радості, а складається враження, що він маніакально слідкує за всім катастрофами світу і складає їх до своєї колекції. По=друге, де ви бачили, щоб програміст так зворушливо ставився до книжок, особливо, паперових?? По-третє,чи не знається вам фальшивим зображення Леді Ю (до якої я ставлюся із повагою)? Особливо її зворушливий благенький "светрик" і поцілунок чоловіка у плече?Та це просто дешевий сентименталізм, невже це і є глибина Костенко? Це взагалі не художній твір-суцільна публіцистика! Я розумію, що в нашої країни проблеми, але ж не можна аж так все поглиблювати!Я ось читаю зараз "Сад Гетсиманський" і розумію, що епоха,в якій живемо ми, це не найгірше, що може бути,але зі сторінок книжки я бачу, що майже всі українці - моральні виродки, слабаки, не цікавляться культурою, не шанують традицій та мови...Крім того, між рядками читаються дуже негативні відгуки про сучасних письменників,мовляв,вони пишуть тільки про бруд.Я з цим категорично не згідна!!! Ну й наостанок скажу,що Америка зображена достатньо ідеалізовано (при всіх терактах і війнах). Друг протагоніста тільки те й робить у Каліфорнії, що милується квіточками і пташечками, поки наш герой ледве здатен утримувати родину! У Америки теж проблем вистачає, а хто про це не знає, хай подивиться фільми Мура.Принаймні в нас ще учні не розстрілювали своїх однокласників,може,не така ми вже й бидлота?Звісно,є у книжки і сильні місця,мені сподобався кінець,він оптимістичний, але не доведи боже продовження,тому що знову гори грязюки поллються на мою молодість, на час, в якому я живу,на мене і моїх небайдужих до долі країни друзів....
Вибачайте за надто полум яне висловлення, але мені ця книжка додала тільки злості...Бо вона-констатувала факти всім і так відомі,а шляху вперед - не показала. Звісно ,це питання смаку,але мені Забужчин "Музей покинутих секретів" сподобався значно більше, видався набагато глибшим попри всі недоліки...
Якби це не прикро звучало, але через весь твір я бачила не молодого чоловіка, а немолоду жінку, яка з висоти свого поважного віку намагається "втирати" нам,як треба жити.
Я її віршами жила і вважаю, що рівних їй у світі небагато знайдеться. щодо роману...Він кульгає на ВСІ ноги.По-перше,образ 35-річного програміста їй абсолютно НЕ вдався.Де ви бачили, щоб чоловік у 35 років був наскільки заглиблений у світовий негатив? Людина прагне радості, а складається враження, що він маніакально слідкує за всім катастрофами світу і складає їх до своєї колекції. По=друге, де ви бачили, щоб програміст так зворушливо ставився до книжок, особливо, паперових?? По-третє,чи не знається вам фальшивим зображення Леді Ю (до якої я ставлюся із повагою)? Особливо її зворушливий благенький "светрик" і поцілунок чоловіка у плече?Та це просто дешевий сентименталізм, невже це і є глибина Костенко? Це взагалі не художній твір-суцільна публіцистика! Я розумію, що в нашої країни проблеми, але ж не можна аж так все поглиблювати!Я ось читаю зараз "Сад Гетсиманський" і розумію, що епоха,в якій живемо ми, це не найгірше, що може бути,але зі сторінок книжки я бачу, що майже всі українці - моральні виродки, слабаки, не цікавляться культурою, не шанують традицій та мови...Крім того, між рядками читаються дуже негативні відгуки про сучасних письменників,мовляв,вони пишуть тільки про бруд.Я з цим категорично не згідна!!! Ну й наостанок скажу,що Америка зображена достатньо ідеалізовано (при всіх терактах і війнах). Друг протагоніста тільки те й робить у Каліфорнії, що милується квіточками і пташечками, поки наш герой ледве здатен утримувати родину! У Америки теж проблем вистачає, а хто про це не знає, хай подивиться фільми Мура.Принаймні в нас ще учні не розстрілювали своїх однокласників,може,не така ми вже й бидлота?Звісно,є у книжки і сильні місця,мені сподобався кінець,він оптимістичний, але не доведи боже продовження,тому що знову гори грязюки поллються на мою молодість, на час, в якому я живу,на мене і моїх небайдужих до долі країни друзів....
Вибачайте за надто полум яне висловлення, але мені ця книжка додала тільки злості...Бо вона-констатувала факти всім і так відомі,а шляху вперед - не показала. Звісно ,це питання смаку,але мені Забужчин "Музей покинутих секретів" сподобався значно більше, видався набагато глибшим попри всі недоліки...
Якби це не прикро звучало, але через весь твір я бачила не молодого чоловіка, а немолоду жінку, яка з висоти свого поважного віку намагається "втирати" нам,як треба жити.