Скрині
Вот ведь какая красота хранится в Музее народной архитектуры и быта в Киеве!
Это воистину потрясающий музей. И по масштабам собрания, и по красоте, и по тому неизмеримому количеству усилий и труда, которые каждодневно с любовью вкладывали и вкладывают в свое дело его сотрудники. Низкий им поклон.
У меня получилась целая куча фотографий, потихоньку буду выкладывать здесь, чтобы и вы могли полюбоваться. А начну, пожалуй, с карпатских сундуков... хотя слово "скринi" мне кажется для них более подходящим. Здесь же приведу и статью, которой сопровождена эта выставка в музее. Она на украинском, и мне кажется, в переводе смысл бы исказился. Поэтому переводить не буду, но там все понятно и так.
До інтер’єру сільських хат історико-етнографічного району „Карпати” традиційно входили стіл, скриня, лави, мисник. Серед цих простих меблів особливе місце належало скрині.
У Карпатах побутували два типи традиційних скринь. Одні з них мали плоске віко, а другі - виконані у вигляді двосхилого даху. Останні нагадують дерев’яні саркофаги Причорномор’я (IV-III ст. до н.е.), а також гробниці княжих часів (Ярослава Мудрого в Софії).
На виставці представлені скрині, що побутували серед населення українських Карпат: гуцулів, бойків, лемків. Ці різблені скрині прикрашали геометричними узорами, що були виконані у вигляді прямих, скісних та ламаних ліній, різноманітних кругів та розеток. Незмінним компонентом таких скринь був багатораменний хрест, що губився серед нагромаджених кілець, зірок, громових та солярних знаків.
На Львівщині, Закарпатті, Буковині звіддавен побутували мальовані скрині. На особливу увагу заслуговують яворівські скрині з Львівщини на підніжках та колесах. Основні орнаментальні мотиви компонували на передній стінці та вікові скрині. Розпис на яворівських мальованих скринях має вигляд: цяпочок, крапочок, черточок, пасочок, краточок, качечок, гіллячок, віночків, зірочок, руж, тощо. Основою орнаменту скринь є вікна, квартири, рамцята.
На Львівщині скрині у весільній обрядовості відігравали велику роль, бо були основним рухомим маєтком молодої, про що згадується в пісні:
Вз’євесь постіль, вз’євесь скринку
Наймилішу дитинку…
Мальовані скрині з долинних районів Закарпаття мають форму невисокого видовжного прямокутника і називаються „курта-лада” (мала скриня). Вона призначалася для зберігання прикрас, отиральників, весільної сорочки, весільних рушників та віна. На курта-ладах найперше зображали вазонки, гільце, рай-деревце (шлюбну символіку). Тож і співається в пісні:
Райське деревце над Раєм стало,
Квітло проквітало не много зродило.
Венцей не зродило, як дві ягідочки:
Перша ягідочка - молодий Івасьо,
Друга ягідочка - молода Марися…
На Чернівеччині (Буковина) побутувала теж маленька скриня - „скринча”. Зберігали в ній коралі, салби прикраси з монет), весільний вінчик та рушники. Скринча мало форму видовженого вгору паралелепіпеда. Місцеві ковалі обковували його, вставляли замок.
Кожна деталь малюнку на карпатських скринях про щось мовила: барвінчик малювали на нев’янучу любов, голубочки - аби завжди бути у парі, зозульку, щоб літ молодим накувала много, ружі - аби життя процвітало, як троянда, барвінковий вінчик і сердечко символізували молодість, нев’януче кохання. Красно мальована скриня з віном свідчила про працьовитість і майстерність дівчини…
Скрині вже давно відійшли з побуту народу. Місце їх зайняли зручніші у користуванні шафи. Зайняли, та на жаль, не замінили. Бо щось не складають про шафи коломийок, бо не тьохкає серце нашої юної сучасниці, коли вона вихоплює з них модернову вдяганку, бо годі там шукати віна духовності.
Тож вклонімося святковому зібранню прабабусиних скринь у Музеї народної архітектури та побуту України. Вони того варті.
(С)Романа Кобальчинська