Пташка

[ashaman_taveren]

чи можу я довіряти тобі? -
тихо спитала вродлива дівчина.
у тебе великий і теплий барліг,
трави і зорі впадають тобі до ніг,
слово твоє проливається піснею.

я вісім століть берегла у собі зорю,
чуєш, як ніжність у стіни впивається?
я відмовляла  у ніжності королю,
здавалося часом,  що перегорю,
дивно, що досі цього не сталося.

забудь, що казали верховні жерці.
північ, а, отже, розпуститься лілія,
нехай собі плаває у ріці.
міряєш пульс на гарячій руці
в точці, де сходяться наші лінії.

тихо й врочисто співає вечірній пляж.
сонце зайшло, але світла ніяк не меншає.
до біса столітній моральний стаж,
зараз так добре, що віриться аж:
бог поміж нами у подиху мешкає.

http://vk.com/note16974208_11850691