в
молодіжній організації "Спадщина" я є активним членом десь 11 років, осінню 2002 року, коли мені було вже повних 10 років після довгих вмовлянь моя сестриця, яка на той час вже більше п*яти років там діяла, мене таки взяла до себе в рій (гурток), мовляв "ти вдома вредна і на спадщині мені вилазитимеш на голову". я була ще той фрукт вдома) а в таборах мені було як маслом мащене - зробилась золотою дитиною. вдома звісно все мінялось, це було як основним аргументом "я не у таборі, щоб бути слухняною")
цього року нашій організації стукнуло 25 років.
а це правління організації останніх п*яти років. правда на фотці бракує
ostap_lviv в цій організації були і мої брати, то ж у мене спадщина сімейне явище. там я маю найкращих друзів з якими і у вогонь і у воду, з ними було багато проектів, акцій, таборів і якби не вони я мабуть б була зацофаною бичкою з району. спадщина мені дала альтернативу.
і чомусь маю величезне відчуття відповідальності та привязаності. ледь не з першого дня знала, що буду виховницею. "Крилатим" вже три роки. вони в мене найкращі)
так, бували моменти непрості. але я сьогодні не про погане) всі ті моменти блідіють на фоні того, що мені дала спадщина.
і якби хотілось через років 15 віддати і своїх дітей туди.