(no subject)
для часовбивання пора завести твітер, акаунт там маю, але шось боюсь залазити
сьогодні весь день зла на Дяченків і їх "Віта Носта"
як??? як можна було так іспоганити кінець?
відколи вони вирішили умнічати і покласти болт на хепіенд?
тепер мені снитиметься що я завалила сесію во чиєсь благо)
і бляха, мало мені. мало, чомусь ті книжки які варто читати і я вже читаю, то вони закінчуються як не за день так за два. ніби знов повернулась в середню школу. там я "ковтала" книги як цукерки, одна за одною, і чим більше тим краще. на форумах закуповалась на двохсотку сучукрлітом.
не завжди хорошу, але одиниці таки були варті того. одиниці. купувала навіть те, що на перший погляд було "нічого цікавого" бо дуже вже хотіла мати свою думку. я Карпи прочитала три книжки.. користі? ну як можна говорити "вона мені подобається\неподобається" як я її навіть не читала?? навіщо я їх купувала, якщо в мене хатня бібліотека була завалена класикою? так, я читала все окрім того, що було потрібно в гімназії. відповідно до ЗНО я не прочитала жодної книги повністю, навіть хрестоматії не відкривала. найсовісніше я хіба тигроловів прочитала. всерешта було якось мильком, на ЗавчивЗдавЗабив
інколи жалію, інколи зараз хочеться вернутись я таки все те прочитати. читати люблю, ніколи не читала слово в слово, пропускала по півсторінки де відходили в сторону і починали описувати пейзажі, всякі історії і тому подібне, мені потрібна була дія. щось гаріпотерівське, супердядьки, воїни, герої, неординарні тьоті і їх сторіз.
з 12 рочків навіть сама писала, багато писала, два зошити на 96 аркушів списала. писала коли вдома все схарювало, альбо всі, або на уроках. могла навіть на перерві писати. мріяла написати щось таке як "Маргаритко моя квітко" Нестлінгер. думала, що моє життя вартує історії, що комусь буде цікаво слухати про мої перипетії в голові і дурацкі ситуації, зробити собі такий хепі енд і в нього вірити.
дуже вже хотіла до 20 років заробити перший міліон. саме заробити а не виграти. тоді ще не знала навіщо, але знала що досягну успіху. моя двадцятка через рік а до мілійону як до неба рачки) але мріялось мені солодко, ще досі мріється. через рік-два батьки на пенсії, треба щось буде думати, я не закордоном щоб мати можливість підтримувати батьків. і тепер оце давить "як ти збираєшся валити сесію і залишитись без стипендії? зайвими сімсот гривень не буває..." і оце промивання мозгів. моїм старшеньким такого не казали, в них була можливість й завалити, ніхто на них морально не тиснув, подумаєш є стипендія-нема стипендії. й так 15 років тому вона була по 15 гривень і не дуже грала ролі.
може мій позитивний настрой на завтра мене врятує?
побажайте гуд лак
п.с. було вигідніше якби біля віконечка де пишеться пост були кнопки які б вставляли код наприклад ЛДЖ-кату, або нікнейму\спільноти, закресленого тексту, перепосту. а то кожного разу окремо заходити до http://ansate.livejournal.com/29741.html за тегом дохарює
сьогодні весь день зла на Дяченків і їх "Віта Носта"
як??? як можна було так іспоганити кінець?
відколи вони вирішили умнічати і покласти болт на хепіенд?
тепер мені снитиметься що я завалила сесію во чиєсь благо)
і бляха, мало мені. мало, чомусь ті книжки які варто читати і я вже читаю, то вони закінчуються як не за день так за два. ніби знов повернулась в середню школу. там я "ковтала" книги як цукерки, одна за одною, і чим більше тим краще. на форумах закуповалась на двохсотку сучукрлітом.
не завжди хорошу, але одиниці таки були варті того. одиниці. купувала навіть те, що на перший погляд було "нічого цікавого" бо дуже вже хотіла мати свою думку. я Карпи прочитала три книжки.. користі? ну як можна говорити "вона мені подобається\неподобається" як я її навіть не читала?? навіщо я їх купувала, якщо в мене хатня бібліотека була завалена класикою? так, я читала все окрім того, що було потрібно в гімназії. відповідно до ЗНО я не прочитала жодної книги повністю, навіть хрестоматії не відкривала. найсовісніше я хіба тигроловів прочитала. всерешта було якось мильком, на ЗавчивЗдавЗабив
інколи жалію, інколи зараз хочеться вернутись я таки все те прочитати. читати люблю, ніколи не читала слово в слово, пропускала по півсторінки де відходили в сторону і починали описувати пейзажі, всякі історії і тому подібне, мені потрібна була дія. щось гаріпотерівське, супердядьки, воїни, герої, неординарні тьоті і їх сторіз.
з 12 рочків навіть сама писала, багато писала, два зошити на 96 аркушів списала. писала коли вдома все схарювало, альбо всі, або на уроках. могла навіть на перерві писати. мріяла написати щось таке як "Маргаритко моя квітко" Нестлінгер. думала, що моє життя вартує історії, що комусь буде цікаво слухати про мої перипетії в голові і дурацкі ситуації, зробити собі такий хепі енд і в нього вірити.
дуже вже хотіла до 20 років заробити перший міліон. саме заробити а не виграти. тоді ще не знала навіщо, але знала що досягну успіху. моя двадцятка через рік а до мілійону як до неба рачки) але мріялось мені солодко, ще досі мріється. через рік-два батьки на пенсії, треба щось буде думати, я не закордоном щоб мати можливість підтримувати батьків. і тепер оце давить "як ти збираєшся валити сесію і залишитись без стипендії? зайвими сімсот гривень не буває..." і оце промивання мозгів. моїм старшеньким такого не казали, в них була можливість й завалити, ніхто на них морально не тиснув, подумаєш є стипендія-нема стипендії. й так 15 років тому вона була по 15 гривень і не дуже грала ролі.
може мій позитивний настрой на завтра мене врятує?
побажайте гуд лак
п.с. було вигідніше якби біля віконечка де пишеться пост були кнопки які б вставляли код наприклад ЛДЖ-кату, або нікнейму\спільноти, закресленого тексту, перепосту. а то кожного разу окремо заходити до http://ansate.livejournal.com/29741.html за тегом дохарює