Сорочинський ярмарок
кажуть , що він вже не той, що зіпсувався відколи кияне почали завідувати дійством.
я не знаю, чи так воно, бо нема з чим порівняти.
проте, дуже схоже на ті дійства, що влаштовуються в Києві під назвою ярмарок ти фестиваль чогось: справжніх майстрів можна перелічити на пальцях
купа всяких типу_представництв виробників -хоча були і доволі цікаві продукти і товари, про які я не знала, що вони в нас виробляються
отаку штукенцію батько мій давно вже хоче - екструдер, дядько показував його в дії, ми навіть спробували справжнісінькі кукуруздяні палички - з однією горсті кукурудзи вилізла довжелезна ковбаса повітряно-кукурудзяна, смачно, хіба що не солодка )
дегустації, презентації, великі площі під "їдальнями", дитячі розваги - переважно батути і всяка-така фігня, що стоїть на кожному кроці в курортних містечках.
чи українці раніше не розважали дітей?
були виступи народних колективів - ми зовсім трохи подивились, бо людей бло досить багато.
в кінці території взагалі філія Троєщинського ринку + секондхенд.
ол інклюзив )))
дегустація Первака передвіщала, що далі буде гарячіше - але, як на мене, то це зайве.
ми купили лише питний мед - хоча його і в Києві можна купити, спробували кілька булок місцевого хлібкомбінату, діти медовий квас на березовому соці скуштували і, здається, все.
поки ходили втомились і вже всі хотіли їхати додому.
Сорочинці досить велике село, а от дороги до нього, точніше те, що вважається дорогою - це суцільний жах: яма на ямі - дороги в Запоріжжі і то краще )) згадали одразу з чоловіком, як колись їздили в Бердянськ через Олександрію. ми їхали зі сторони Гадяча і зять показував більш-менш маючу покриття дорогу, я уявляю, що в інших частинах коїться.
коли повертались назад, комусь заманулось лагодити дорогу саме в цей час, коли йде ярмарок і 100 % покриттю не дадуть застигнути навіть.
саме село мені дуже нагадало Бердянськ курортний ))) табличками з написом: Житло, Ночліг, стоянка, Кава, Чай і т.п.
зрозуміло, що люди мають лише кілька днів, щоб заробити якусь копійчину.
біля сільради дитячий майданчик, там трохи зупинились, щоб діти розвіялись, а поруч такі дерев'яні скультпури)
поки діти розважались я зайшла в краєзнавчий музей, він теж поруч.
людей нема, музейний працівник ладна була пустити мене безкоштовно, бо нічим було дати решту з 20 грн ....
теж трохи про ярмарок поговорили з нею: сказала, що багато було тих, хто проти проведення ярмарку в цей час, але зауважила, що якщо він не потрібен то й не їдьте. і я згодна з нею.
ярмарок - це не лише розваги.
колись, знову ж таки зі слів дівчини, на ярмарку можна було не лише придбати рукодільні витвори, але й побачити на власні очі процес створення: тут і коваль зі своїм приладдям був, і ткалі, і вишивальниці і т.д.
ну і власне, з чим я цілковито погоджуюсь: автентики, справжньо українського залишились лише крихти.
звичайно, мене більш за все цікавила вишивка, але на жаль, більшість виробів - це хрестик, народнів швів дуже мало
в музеї залишилось багато пам'яток радянського союзу - подібно особливо мене чіпляють
"социалистическая переделка сельского хозяйства"
допередЄлувались
а це просто паркан навпроти музею, який майстер зробив власними руками
ці та ін. фото в альбомі