Золочів
Без Золочіва подорож "Золотою підковою" Львівщини була б неповноцінною. Під катом - фотографії з нашої прогулянки містом і візита до замку. Також підкажу, в які дні краще приїжджати до Золочіва і чому наймати екскурсовода - не завжди хороша ідея.
Перша електричка до Золочіва відправляється зі Львова о п'ятій ранку з основного вокзалу. Їхати близько півтори години. Оскільки ранок був дуже холодний, то деякий час ще посиділи в теплому приміщенні залізничного вокзалу.
О восьмій пішли в напрямку центра міста. По дорозі побачили два більш менш цікавих туристичних об'єкта.
Перший - симпатична дерев'яна церква.
Другий - цвинтар. Ми на територію не заходили, але на перший погляд виглядає доволі старим. Думаю, він приховує багато міських таємниць.
Близько півгодини нам знадобилось для того, щоб дійти з вокзалу до центра.
Центральна площа чиста і охайна.
Пішохідна вулиця. Вдень тут значно більше людей. Взагалі Золочів доволі енергійне місто.
Інший ракурс.
Вознесенський костел. Дуже ефектно виглядає, якщо дивитись з пішохідної вулиці.
Біля ринку є ціла розмальована стіна. Дуже яскраво і симпатично.
Пам'ятник Маркіяну Шашкевичу, який народився десь на Золочівщині.
Приємне місто. Навіть без замку тут є на що подивитись.
Але якщо він є - то чому б не побачити і його? Головне - не повторювати наші помилки. В день нашого візиту двері твердині були зачинені. Нам пощастило, оскільки у нас було місце для ночівлі. Ми прийшли на наступний день, а ви врахуйте:
В понеділок і вівторок замок не працює.
Вже не пам'ятаю скільки ми віддали за вхідні квитки. За двох з урахуванням студентського ми витратили не більше 100 гривень. Заплатили за все, що можна було побачити на території (окрім екскурсовода, про що не пожаліли) плюс взяли ще кілька листівок.
Спочатку вирішили обійти територію по земляним валам.
Так виглядає головний вхід. Як бачите, не заплативши за квиток, побачити замок майже нереально.
Основний палац.
А так виглядає місто.
"Сідати на скульптури заборонено" - закричав охоронець, але було вже пізно.
Після того, як погуляли по території, пішли дивитись музейні експозиції.
Зброя.
Інтер'єри.
Інтер'єрів більше, ніж зброї.
Багато фотографій зсередини вирішив не додавати. Будете в Золочіві - обов'язково подивіться самі.
Наступний був Китайський палац. Біля його дверей побачили роботу місцевого екскурсовода (Е), який розповідав про замок туристам (Т):
Е - Це Китайський палац.
Т - А чому Китайський?
Е - Тому що так назвали.
Е - Таких тільки два у світі.
Т - А де другий знаходиться?
Е - В іншому місті.
Т - А можна зайти всередину?
Е - Ні, він давно закритий.
Ми знизуємо плечима, відкриваємо двері і заходимо. Всередині знаходиться музей східних культур, який я також рекомендую подивитись. Але там фотографувати не можна, тому свою розповідь про подорож до Золочіва закінчую фотографією палаца.
