Liverpool (Донецьк)
Liverpool - цілий комплекс закладів. До складу входить і ресторан, і бар, і готель. Сьогодні зайдемо у Foodmarket. Хороший тематичний заклад зі своїми плюсами і мінюсами, які ми зараз будемо намагатись виявити.
Весь комплекс знаходиться в центрі міста.
Окрім пам'ятника ліверпульській четвірки, на вході і в залах звучать їх пісні.
В ресторані розраховуються спеціальною карткою, яку можна отримати на вході. Кладете необхідну суму - вам видають картку. Залог - 10 гривень. На виході можете повернути її і отримати назад свій залог і все, що залишилось на карті.
Раніше картка була кращого дизайну, із британським прапором і бітлами. І зараз вона начебто є, але як її заслужити - невідомо. Мені видали таку (також їй можна розплачуватись в клубі «Гараж»):
Foodmarket умовно розділений касами на дві зони.
Перша - власне, ятки з асортиментом.
Друга - місце, де цей асортимент можна з'їсти.
Отже, що може цей заклад запропонувати. Перш за все, «Liverpool» - це молодіжний заклад, де можна бюджетно поїсти. Супи, макарони, плов, салати, перше, друге, третє, напої, алкоголь і так далі. Не раз доводилось слухати про те, що їжа тут несмачна. Але ж, погодьтесь, за 25-30 гривень за обід не варто сподіватись на якусь вишукану кухню. Їсти там можна, і це головне. Заклад, перш за все, орієнтований на студентів (які називають його не інакше, як «столова»).
Пиво тут саме звичайне. Є в пляшках, і на розлив. Середня ціна - 10 гривень.
Для тих, хто може собі дозволити більше, є Live music bar. Бар цікавий тим, що сюди періодично приїжджають цікаві музиканти і інші творчі люди. Колись я бував там на Дельфіні. Нещодавно приїжджав Скрябін. Були Noize МС, поетеса Вера Полозкова та інші. Інтер'єр трохи кращий ніж у Foodmarket'і (осовна тематика - гурт «The Beatles»). Їжа краща, але і дорожча.
Не знаю, як зараз, але раніше ще була зала на другому поверсі. Там транслювали футбол. Пріоритет віддавали, звичайно, матчам англійського «Ліверпуля». В Донецьку у клуба навіть знайшлись свої вболівальники, які кожний матч приходили туди. З зовнішнього боку будівлі красуються слова з пісні You'll never walk alone, що стала гімном для фанатів цього клубу (для англійських, звісно, а не для донецьких). Є навіть така історія, коли в фіналі Ліги Чемпіонів «Ліверпуль» після першого тайму безнадійно програвав «Мілану» 0:3, вболівальники на стадіоні заспівали цей гімн. Гравці «Ліверпуля» почули, зібрались, і в другому таймі зрівняли рахунок, а потім виграли в серії пенальті.
Але то вже трохи не по темі.
Про готель не можу нічого розказати, бо ніколи там не був.
Не дуже хочеться, але, звичайно, треба і хоч якісь мінуси знайти. Я думаю, мінуси в персоналі.
По-перше, охоронці дратують. Вони всюди, постійно дивляться, щось висмотрюють, видивляються.
Хоча, може то просто паранойя у мене:)
По-друге, всі інші працівники. Ні слова, ні посмішки не дочекаєшся. Але, знову ж таки, я можу з цим жити, якщо вони при тому виконують свою роботу. Та і взагалі, "раз на раз не приходиться".
На останок нагадаю, що все це моя суб'єктивна точка зору. А взагалі, як будете в Донецьку - заходьте і складайте власні враження.
На тому все.
P.S. Нещодавно писав про інший донецький заклад - «Гуляйполе». Так от там відбулись деякі приємні зміни. Ввечері в кафе грала більш відповідна тематики закладу музика, ніж була до цього. Козацькі пісні, на зразок - «Любо, братцы, любо», «Есаул», а ще щось там про поле, про анархію, «русскую водку», пісні з фільму «Неуловимые мстители» і т.д. А ще я писав, що в другій залі тематика не підтримується - то мій бок. Насправді, підтримується, але в більш «строгому» вигляді. А так, є там і кулемет свій, і портрети Батька. Отже, бажаю цьому закладу і далі йти «правильним шляхом»!
Весь комплекс знаходиться в центрі міста.
Окрім пам'ятника ліверпульській четвірки, на вході і в залах звучать їх пісні.
В ресторані розраховуються спеціальною карткою, яку можна отримати на вході. Кладете необхідну суму - вам видають картку. Залог - 10 гривень. На виході можете повернути її і отримати назад свій залог і все, що залишилось на карті.
Раніше картка була кращого дизайну, із британським прапором і бітлами. І зараз вона начебто є, але як її заслужити - невідомо. Мені видали таку (також їй можна розплачуватись в клубі «Гараж»):
Foodmarket умовно розділений касами на дві зони.
Перша - власне, ятки з асортиментом.
Друга - місце, де цей асортимент можна з'їсти.
Отже, що може цей заклад запропонувати. Перш за все, «Liverpool» - це молодіжний заклад, де можна бюджетно поїсти. Супи, макарони, плов, салати, перше, друге, третє, напої, алкоголь і так далі. Не раз доводилось слухати про те, що їжа тут несмачна. Але ж, погодьтесь, за 25-30 гривень за обід не варто сподіватись на якусь вишукану кухню. Їсти там можна, і це головне. Заклад, перш за все, орієнтований на студентів (які називають його не інакше, як «столова»).
Пиво тут саме звичайне. Є в пляшках, і на розлив. Середня ціна - 10 гривень.
Для тих, хто може собі дозволити більше, є Live music bar. Бар цікавий тим, що сюди періодично приїжджають цікаві музиканти і інші творчі люди. Колись я бував там на Дельфіні. Нещодавно приїжджав Скрябін. Були Noize МС, поетеса Вера Полозкова та інші. Інтер'єр трохи кращий ніж у Foodmarket'і (осовна тематика - гурт «The Beatles»). Їжа краща, але і дорожча.
Не знаю, як зараз, але раніше ще була зала на другому поверсі. Там транслювали футбол. Пріоритет віддавали, звичайно, матчам англійського «Ліверпуля». В Донецьку у клуба навіть знайшлись свої вболівальники, які кожний матч приходили туди. З зовнішнього боку будівлі красуються слова з пісні You'll never walk alone, що стала гімном для фанатів цього клубу (для англійських, звісно, а не для донецьких). Є навіть така історія, коли в фіналі Ліги Чемпіонів «Ліверпуль» після першого тайму безнадійно програвав «Мілану» 0:3, вболівальники на стадіоні заспівали цей гімн. Гравці «Ліверпуля» почули, зібрались, і в другому таймі зрівняли рахунок, а потім виграли в серії пенальті.
Але то вже трохи не по темі.
Про готель не можу нічого розказати, бо ніколи там не був.
Не дуже хочеться, але, звичайно, треба і хоч якісь мінуси знайти. Я думаю, мінуси в персоналі.
По-перше, охоронці дратують. Вони всюди, постійно дивляться, щось висмотрюють, видивляються.
Хоча, може то просто паранойя у мене:)
По-друге, всі інші працівники. Ні слова, ні посмішки не дочекаєшся. Але, знову ж таки, я можу з цим жити, якщо вони при тому виконують свою роботу. Та і взагалі, "раз на раз не приходиться".
На останок нагадаю, що все це моя суб'єктивна точка зору. А взагалі, як будете в Донецьку - заходьте і складайте власні враження.
На тому все.
P.S. Нещодавно писав про інший донецький заклад - «Гуляйполе». Так от там відбулись деякі приємні зміни. Ввечері в кафе грала більш відповідна тематики закладу музика, ніж була до цього. Козацькі пісні, на зразок - «Любо, братцы, любо», «Есаул», а ще щось там про поле, про анархію, «русскую водку», пісні з фільму «Неуловимые мстители» і т.д. А ще я писав, що в другій залі тематика не підтримується - то мій бок. Насправді, підтримується, але в більш «строгому» вигляді. А так, є там і кулемет свій, і портрети Батька. Отже, бажаю цьому закладу і далі йти «правильним шляхом»!