Запоріжжя (перше враження)
Індустріальна ідилія, Запоріжжя, Україна.
Пробіглися до Дніпрогесу і назад
У ці дні стоїть рекордна спека, але сьогодні з самого ранку у Дніпропетровську йшов дощ, а Запоріжжя зустріло приємною хмарною і вітряною погодою, яка навіть на ті 20 з гаком видавалася просто раєм свіжості і прохолоди.
Головний вокзал
Хмари скупчуються над автомобільним заводом.
Початок проспекту Леніна, що майже по прямій простягається на 10,8 км через увесь лівий берег Запоріжжя. Одна з найдовших вулиць в Україні. По-суті, всю нашу подорож ми звідси ні разу не звертали:)
Я сам не прихильник нудного очікування на світлофорах, але місцеві часто переходять і перебігають той проспект ледь не під колесами автомобілів. Ніхто особливо й не сигналить. Певно, тут це нормально:)
Фонтан "Дружба"... чи, точніше те, що від нього залишилось.
Ансамбль проспекту зберіг своє обличчя часів радянської забудови і майже не розбавлений сучасними елементами.
Окремої уваги заслуговують насаджені дерева. Я не знаю, що з ними роблять, але ростуть вони отак - гілками донизу! Спочатку подумали, що це просто кілька берізок таких кривих попалося, але далі так виглядали і інші дерева різних порід.
Тут небезпідставно вирішили, що наразі існують проблеми важливіші, ніж поспішне перейменування вулиць і зробили такі таблички:)
Архітектурне обличчя міста загалом цілісне і гармонійне, нагадує Хрещатик.
Вздовж проспекту не раз зустрічаються такі ворота. Недалеко від цієї площі ще міст є. Чомусь не сфотографував його.
Гарно. Тільки би ніхто не додумався тут прибудовувати сучасні житлові комплекси і офісні центри.
Ліпнина на вежі крупним планом.
А це що таке можете й самі прочитати:)
Няшка Фелікс Едмундович Дзержинский:)
І Ленін такой маладой:)
Ну от і Дніпровська ГЕС - наша головна мета на сьогодні.
Греблю обслуговує два гіганські крани, що здіймаються над нею.
Машинний зал.
Звідси відкривається чудовий вид на Хортицю.
Знамениті дніпровські гранітні пороги.
Баклани пообсерали тут усе, що більш менш стирчить з-під води. Усі скелі білі виключно завдяки їхньому гівну:)
Відразу біля ГЕС ці птірадактєлі і нажераються приглушеною рибою.
Греблю підривали двічі. Спочатку в 41-му радянські війська, потім, в 43-му, німецькі.
Дорожнє полотно страшенно трясе, особливо коли проїжджають вантажівки. Якийсь шлюз з іншого боку постійно гупає об бетонну тушу дамби. Дивно, як конструкція витримує ці нескінченні резонанси.
Жодна фотографія не передасть масштабів цієї споруди.
Тут видно як відрізняється рівень води обабіч Дніпрогесу.
Вид крізь опори на Запорізький порт.
Недалеко від пам'ятника Леніну, вниз по проспекту, знайшли непогану їдалку, ситно пообідали за 20 гривень і вирушили додому.