Як я в незнайомому лісі заблукав.
Сьогодні я вперше заблукав у лісі, сам, на велосипеді. Зараз я уже вдома в теплі і емоційно розум говорить все добре і як чудово що все закінчилось, та я спробую описати ті відчуття які я пережив і думки що ішли в голову під час цих 4рьох годин.
Планував я проїхати такий маршрут 40-50км, дороги на Google map немає, але я вже катався в цій стороні, і там іде вирубка лісу, тому дорогу насипали вона рівна і гладка.
Перші 17 км були спокійними, і я скинув штани так як у лісі не було вітру і достатнь було велошортів.
Я зїхав з рівної дороги і думав проїхати впоперек що добратись до дороги що веде у Руду-Брідську 2-3 км з мінімальною швидкістю по листю в перемішку з піском та гіляками їхати було важко, та по дорозі зустрів декілька пар козуль. І кабанів, прада були вони далеко. Багато шпаківень, видно що лісничий чимсь займається. Вибравшись на більш менш дорогу, я проминув Руду-Брідську і вирішив змінити маршрут і їхати в сторону Збруїв, так як це було ближче а сонце скоро почне сідати.
Декілька фото і калорійний пончик для підтримання енергії. Після зупинки GPS на телефоні почав глючити не було звязку двох мобільних операторів.
Та я орієнтувався приблизно в яку сторону їхати і думав знайду дорогу.Та дорога ставала все гіршою і гіршою, стежки з листя і піску, то повертали то зникали то знову повертали, роздоріжжя перехрестя. Зміна декорацій додавали оптимізму, густий сосновий ліс, а потім березовий гай, тоді ялинковий.
Інколи я зупинявся сфотографувати, та сонце сідало нище.
прикольний мох на землі.
коли в мене завис телефон я зрозумів що заблукав.
Знімав відео -
https://plus.google.com/u/0/102287662167380733729/posts/GLkYwZStYLz?pid=6077890336565406930&oid=102287662167380733729
https://plus.google.com/u/0/102287662167380733729/posts/GLkYwZStYLz?pid=6077890407989260450&oid=102287662167380733729
GPS не працював коректно і кружляв навіть не показуючи вірного напрямку.шматками показуючи куски маршруту.
Вертатись було нікуди, сонце сідало, GPS досі працював з переривами а потім взагалі завис, я орієнтувався ще по сонцю, яке вже сідало. хотів єдиного добратись до Монастирка там люди має ж бути якась крайня хата, а там вже дорога. дорога важка постійно потрібно було приторможувати бо то перешкода то болото. Та стежки кружляли крутили, веляли, і постіно потрібно було дивитись щоб повертати туди де б сонце було за спиною, так я хотів вийти на трасу чи в сторону Монастирка.. Піти в поперек немає можливості, бо ліс настільки густий і захаращений, що пробратись важко самому не те що з велосипедом, ще й болота.
це була оcтання знимка далі я почав берегти заряд. Почало швидко темніти. Я відчував що ось ось має бути дорога.
Я ввімкнув ліхтарик через 10 хв запрацював GPS, я ішов з велосипеодом і слідкував за рухом на карті, на якій немає жодних орієнтирів тільки ліс, інколи вдавалось наблизитись до дороги та тут вона закінчувалась, або ішла паралельно, потрібно було вертатись і повертати на іншому повороті.було страшнувато. згадав кабанів чи то вепрів яких бачив раніше. я вибрався з лісу біля Збруїв було вже темно і холодно, я одів весь запас лахів що мав із собою в рюкзаку, з"їв два банани і поплентався в сторону Бродів, було важко. Їзда в лісі по піску з листям забрала багато сил.
Признаюсь хоч проїхав не багато, та останні 10 км вдались важко, особливо коли вже доїжджав до хати.
Я приїхав додому, виніс велосипед і від втоми розвалився на підлозі. а Вероніка весело стрибала і питала тато що з тобою.