Мете-лик Шметтер-лінг Schmetterling
З огляду на всілякі звукозміни (метелик-шметелик), які стались в німецькій мові, ці два слова звучать майже однаково.
І означають, звісно, одне й те ж саме.
Саме слово, по ідеї, дуже давнє, адже тільки людина прокинулась від звіриного несвідомого існування (стала свідомим українцем:-)), то побачила купу предметів, яким треба було давати назви. І метелики, які мерехтіли перед очима мали бути якось названі, щоб переказати про них іншим свідомим людям.
І оскільки ці комахи активно мели-метиляли-мотиляли-мотались, то й названі були відповідно, а потім вже люди й личинки їхні розгледіли (саме так, а не навпаки) і назвали так само, звісно - мотиль. Офіційна ж наука виводить походження від зворотнього - мовляв спочатку з якогось дива люди дали назву личинкам, а потім і самим метеликам (а мотилі - тому, що вони з помету, а помет - тому, що його метають). Я не бачу в цьому логіки, адже личинки в очі не кидаються, а поки їх знайдеш - то як до цього моменту самих метеликів називати?
Тож, в українській мові етимологія слова зрозуміла і логічна.
І що з німецькою?
А от - вона вивидиться від слова "сметана" (вершки, навіть, в оригіналі, але ж ми розуміємо, що то таки сметана), тобто метелик - сметанник?
А як було до того, як винайшли сметану? Не бачили метеликів до того? Та й яким боком метелик до сметани (офіційне пояснення є таким, що метелик - то таки відьма, а відьми люблять сметану, овва!).
Але Оккам недарма нам залишив свій принцип - не придумувати маячні, якщо логічна відповідь лежить на поверхні.
Ну й, раз вже зачепили сметану - то поглянемо, що з нею.
Аж тут така несподівакнка - виявляється навіть сам Фасмер виводить її з української (і древньо-польської) мови. Знову ж таки з логічним висновком, що її, сметану, знімають-змітають (та, що зметена) з верху молока.
Знову ж таки від дієслова "мести" походить.
А от німецькою мести буде fegen, тобто етимологію вивести неможливо. Тому й придумують "версії" про відьом...
І означають, звісно, одне й те ж саме.
Саме слово, по ідеї, дуже давнє, адже тільки людина прокинулась від звіриного несвідомого існування (стала свідомим українцем:-)), то побачила купу предметів, яким треба було давати назви. І метелики, які мерехтіли перед очима мали бути якось названі, щоб переказати про них іншим свідомим людям.
І оскільки ці комахи активно мели-метиляли-мотиляли-мотались, то й названі були відповідно, а потім вже люди й личинки їхні розгледіли (саме так, а не навпаки) і назвали так само, звісно - мотиль. Офіційна ж наука виводить походження від зворотнього - мовляв спочатку з якогось дива люди дали назву личинкам, а потім і самим метеликам (а мотилі - тому, що вони з помету, а помет - тому, що його метають). Я не бачу в цьому логіки, адже личинки в очі не кидаються, а поки їх знайдеш - то як до цього моменту самих метеликів називати?
Тож, в українській мові етимологія слова зрозуміла і логічна.
І що з німецькою?
А от - вона вивидиться від слова "сметана" (вершки, навіть, в оригіналі, але ж ми розуміємо, що то таки сметана), тобто метелик - сметанник?
А як було до того, як винайшли сметану? Не бачили метеликів до того? Та й яким боком метелик до сметани (офіційне пояснення є таким, що метелик - то таки відьма, а відьми люблять сметану, овва!).
Але Оккам недарма нам залишив свій принцип - не придумувати маячні, якщо логічна відповідь лежить на поверхні.
Ну й, раз вже зачепили сметану - то поглянемо, що з нею.
Аж тут така несподівакнка - виявляється навіть сам Фасмер виводить її з української (і древньо-польської) мови. Знову ж таки з логічним висновком, що її, сметану, знімають-змітають (та, що зметена) з верху молока.
Знову ж таки від дієслова "мести" походить.
А от німецькою мести буде fegen, тобто етимологію вивести неможливо. Тому й придумують "версії" про відьом...