Вибори - нелегітимні
Ненависть до одного і огида до іншого з "кандидатів" настільки затьмарила мій розум (тут у мене є виправдання, що це не тільки зі мною сталося, але й з усіма українцями), що я ледь не прогавив такого явного і важливого моменту, що ці вибори взагалі не є легітимними.
Спочатку поясню для тих, хто не знає різниці між легітимністю і законністю. Якщо коротко, то легітимним може вважатись тільки те, що спирається на природне право людини чи людської спільноти. Наприклад, природнім правом для людини є право дихати, розмножуватись, бути вільним, природне право людської спільноти (народу) - мати державу на своїй землі, захищатись від агресивних сусідів, мати спільне право власності на територію і всі ресурси цієї території. А закони - це нормативні акти, встановлені діючою владою. І якщо ці закони спираються на природні права людей і народу, то, безперечно, вони є легітимними і навпаки, не є легітимними, якщо вони не враховують ці права. В такому разі їх виконання не тільки не обов'язкове, але й шкідливе і протиприродне. Так, наприклад, в СРСР був такий собі закон "про три колоски", прийнятий після того, як у населення забрали землю, яка могла би його прогодувати. Якби цей закон виконувався би населенням, то жертв від Голодомору було б на мільйони більше. В тому ж СРСР і в США у свій час були прийняті антиалкогольні закони, які замість регулювати одну з людських потреб її заперечували. В результаті і населення не виконувало їх і самі країни отримали потужну кризу. Отже, країни і спільноти, що мають владу, яка приймає легітимні закони є життєздатними, інші - ні. Тобто, в будь-якому разі легітимність для народу і людини є абсолютно вищою категорією ніж законність.
Яким же є природне людське (людської спільноти) право щодо обрання керівника своєї спільноти (держави)?
Перше і головне - це має бути член самої цієї спільноти.
Якщо взяти, наприклад, таку людську спільноту, як сім'я, то природнім є, що її очільник (чоловік чи дружина) має бути з цієї сім'ї, а не сусіда чи квартирант, якщо навіть він проживає в помешканні сім'ї.
Так само і в національній державі (не федеративній, не імперській і не емігрантській) очільник цієї держави (так само і очільники на місцях і законодавці) мають бути з цього народу. Тільки в цьому разі влада може бути легітимною, а отже й мати право на існування. Чи можна було б уявити собі, щоб в Кореї нацією керував японець, в Японії - китаєць, а в Ізраїлі - араб (це при тому, що п'ята частина громадян Ізраїлю = араби)? Абсолютна маячня, скаже кожний. Чому ж так? А саме тому, що в цьому разі порушується фундаментальне природне право народу мати свою владу.
Думаю, що про неукраїнськість обох кандидатів 2-го туру відомо більшості, проте, нагадаю, щоб зняти сумніви.
Для обох кандидатів чужими є: українська мова (не використувують ні в сім'ї ні в близькому оточенні), українська культура, українськоцентричність сприйняття світу, українські герої - такі, як Сашко Білий, Олег Мужчиль, Бандера, Петлюра, Махно, Мазепа, Хмельницький, Гонта й Залізняк (від прізвищ останніх трьох їх взагалі тіпає), українські поети й філософи - Шевченко, Франко, Леся Українка, Донцов, Міхновський. Також у обох кандидатів плани на проживання для себе і своєї сім'ї поза Україною (у одного вілла в Іспанії, у іншого - в Італії), крім того, вони й за походженням відносяться до того народу у якого етнічна згуртованість і солідарність настільки висока, що не передбачає асиміляцію з іншими народами.
Тому, резюмуючи все вищесказане - оскільки обидва кандидати є чужинцями для Українського народу, то вони не можуть бути легітимними керівниками Українського народу, оскільки це є протиприроднім явищем. Отже й "вибори" між двома чужинцями не можуть бути легітимними, як і будь-який їх результат.
Український народ може і має продемонструвати своє відношення до цих "виборів" їх повним ігноруванням. Як мінімум.
А також не забувати, що виборами у Раду можна буде виправити ситуацію
Спочатку поясню для тих, хто не знає різниці між легітимністю і законністю. Якщо коротко, то легітимним може вважатись тільки те, що спирається на природне право людини чи людської спільноти. Наприклад, природнім правом для людини є право дихати, розмножуватись, бути вільним, природне право людської спільноти (народу) - мати державу на своїй землі, захищатись від агресивних сусідів, мати спільне право власності на територію і всі ресурси цієї території. А закони - це нормативні акти, встановлені діючою владою. І якщо ці закони спираються на природні права людей і народу, то, безперечно, вони є легітимними і навпаки, не є легітимними, якщо вони не враховують ці права. В такому разі їх виконання не тільки не обов'язкове, але й шкідливе і протиприродне. Так, наприклад, в СРСР був такий собі закон "про три колоски", прийнятий після того, як у населення забрали землю, яка могла би його прогодувати. Якби цей закон виконувався би населенням, то жертв від Голодомору було б на мільйони більше. В тому ж СРСР і в США у свій час були прийняті антиалкогольні закони, які замість регулювати одну з людських потреб її заперечували. В результаті і населення не виконувало їх і самі країни отримали потужну кризу. Отже, країни і спільноти, що мають владу, яка приймає легітимні закони є життєздатними, інші - ні. Тобто, в будь-якому разі легітимність для народу і людини є абсолютно вищою категорією ніж законність.
Яким же є природне людське (людської спільноти) право щодо обрання керівника своєї спільноти (держави)?
Перше і головне - це має бути член самої цієї спільноти.
Якщо взяти, наприклад, таку людську спільноту, як сім'я, то природнім є, що її очільник (чоловік чи дружина) має бути з цієї сім'ї, а не сусіда чи квартирант, якщо навіть він проживає в помешканні сім'ї.
Так само і в національній державі (не федеративній, не імперській і не емігрантській) очільник цієї держави (так само і очільники на місцях і законодавці) мають бути з цього народу. Тільки в цьому разі влада може бути легітимною, а отже й мати право на існування. Чи можна було б уявити собі, щоб в Кореї нацією керував японець, в Японії - китаєць, а в Ізраїлі - араб (це при тому, що п'ята частина громадян Ізраїлю = араби)? Абсолютна маячня, скаже кожний. Чому ж так? А саме тому, що в цьому разі порушується фундаментальне природне право народу мати свою владу.
Думаю, що про неукраїнськість обох кандидатів 2-го туру відомо більшості, проте, нагадаю, щоб зняти сумніви.
Для обох кандидатів чужими є: українська мова (не використувують ні в сім'ї ні в близькому оточенні), українська культура, українськоцентричність сприйняття світу, українські герої - такі, як Сашко Білий, Олег Мужчиль, Бандера, Петлюра, Махно, Мазепа, Хмельницький, Гонта й Залізняк (від прізвищ останніх трьох їх взагалі тіпає), українські поети й філософи - Шевченко, Франко, Леся Українка, Донцов, Міхновський. Також у обох кандидатів плани на проживання для себе і своєї сім'ї поза Україною (у одного вілла в Іспанії, у іншого - в Італії), крім того, вони й за походженням відносяться до того народу у якого етнічна згуртованість і солідарність настільки висока, що не передбачає асиміляцію з іншими народами.
Тому, резюмуючи все вищесказане - оскільки обидва кандидати є чужинцями для Українського народу, то вони не можуть бути легітимними керівниками Українського народу, оскільки це є протиприроднім явищем. Отже й "вибори" між двома чужинцями не можуть бути легітимними, як і будь-який їх результат.
Український народ може і має продемонструвати своє відношення до цих "виборів" їх повним ігноруванням. Як мінімум.
А також не забувати, що виборами у Раду можна буде виправити ситуацію