Зазначу, що також прізвища всіх інших народів, які Орда намагалась денаціоналізувати - піддавали саме такі трансформації. Орда намагалась створити штучний етнос - щоб було на кого опиратися і щоб були запаси гарматного м'яса, яке б саме йшло на смерть "за родіну".
Оригинал взят у
andreistp в
Як українські прізвища стали російськимиЖурналіст Олег Медведєв пише:
в селі, що на межі Слобожанщини та Донбасу, наших пращурів знали чи то як Маєцьких, чи то як Маяцьких. Зокрема, ще саме так звався мій прапрадід Тимофій. За столипінських часів селянам масово видавали паспорти, і родину мого прадіда Прокопа Тимофійовича записали Медведєвими, як і добру половину села. Була така традиція в "тюрмі народів": давати українцям суто російські прізвища.
Бабуня Марфа другу половину свого життя прожила на Донбасі, але ніколи не говорила російською, бо, як багато хто з її покоління, просто не вміла
По маминій лінії російсько-радянська влада так само намагалася прищепити свою гілку до нашого генеалогічного дерева. Взагалі-то ми Куліші. Ні, серед моїх предків Пантелеймона Куліша не було. Насправді, я праправнук Миколи Куліша, але теж іншого, бо куліш в Україні варили повсюдно.
Мій дід-фронтовик Йосип Куліш, його доньку радянська влада записала... Кулішовою
Оскільки мій дід Йосип (1912-42) загинув на війні, а мама Світлана - його єдина дитина, вона врешті-решт залишила за собою прізвище батька. Тільки вона все ж таки не Куліш, а, правильно! - вже Кулішова...
Точно знаю, що прадід Іван був ще Кулішем. Документів діда Йосипа не збереглося, то невідомо, чи встигли його зросійщити. На їхніх жінок та дочок казали "Кулішеві". Якщо чоловік - Куліш, то чия ж тоді дружина як не Кулішева? Однак, коли моя бабця Надія (1914-1988), у дівоцтві Ульянич, взяла шлюб з Кулішем, ідеологічно підкована реєстраторка виписала паспорт на Кулішову. Найсуворіше радянська влада поставилася до моє прабаби Галини (Анни): на її могильному хресті взагалі написали "Кулєшова".
Бабуся Надя була записана у документах як Кулєшова. Моя мама - Світлана Кулішова
У бабусі Наді було двоє братів Ульяничів. Обоє не повернулися з війни та не залишили нащадків. Якби у них були діти, то за законами соцреалізму, стали би Ульяновими. І, напевно, тим несказанно пишалися би: бути однофамільцем Леніна тоді було куди крутіше, ніж нині мати прізвище таке саме, як у почесного президента та головного "твіттера" Росії.
Всім моїм померлим родичам: Медведєвим-Маєцьким, Кулішам-Кулєшовим, Ульяничам, Поденежкам, Крившам, Кармазинам та іншим - вічная пам'ять. Живим - многая літа!
ps
Оригінальне прізвище Ади Роговцевої - Роговець, а предки її чоловіка, незабутнього Костянтина Степанкова насправді були Степанками.
http://www.istpravda.com.ua/columns/2011/02/11/23632/ Це була політика і до 1917 і за Сталіна при кожній перепису міняти і національність і прізвища, відповідно давали россійські призвища - від чукчів Іванових до українця Єфремова (міністр Центр.ради), у якого батько носив прізвище Охріменко
Щоб зробити кар'єру при Сталіні треба бути членом КПРС та мати великороссійське призвище, тому так багато в Харькові та інших містах Украіни Шевченко/россіянин брат, Шевченко/українка - дівоче призвище його рідної сестри
ЩЕ
http://www.proza.ru/2009/05/08/426