Українська поезія: Юрій Іздрик

[ariuslynx]

Оригинал взят у izdryk_y в far and wide



не соромно втратити розум
та соромно втратити сором
не страшно боятися смерті
та страшно посіяти смерть
бо в море стікають сльози
а з мертвих громадяться гори
і знов постають із мертвих
повітря вода і твердь
а заповідь була словом
і слово було - «любити»
і тут ні до чого взаємність
і тут ні до чого зиск
а просто щоб все було знову -
і твердь і вода і діти
і щоб не котився даремно
у темряву сонячний диск
бо заповідь була - «жити»
і бути живим для живого
і дати вже спокій мертвим
ховати своїх мертв'яків
не соромно бути вбитим
та соромно перед богом
вколнятися сліпо смерті
й божкам невідомо-яким
цей світ виникає щомиті
із подихів поглядів жестів
а отже є шанси зáвжди
почати усе з нуля
і спробувати любити
без користі і без жерсті
щоб стала своєю насправді
ця обітовáна земля