Банальщина
А я, як завжди не поділюся з вами нічим новим і оригінальним, знов, банально так - їздили кататись в суботу на Говерлу)
Приїхали на Заросляк о 9 ранку, -16 , дубак, заходимо на турбазу перевдягнутися.
А в холі шось ну так воня , ну так воня, капець просто. Дивимось, а на батареях розвішані шкарпетки, футболки та інші «пахучі» спортивні речі.
Потім вибігає якийсь мужчина і починає сваритися з нами, мовляв хто ми такі і як ми посміли зайти в цю святую святих без його дозволу, тому що в нього наказ від тренера посторонніх на турбазу не впускати!
- Тут речі спортсменів а як щось пропаде? (ага, я якраз думала яку з пар тих чудесних шкарпеток мені вкрасти))
-Тут проходять тренування збірної, а ви їм перешкоджаєте!
На мої репліки що ми вільні люди і вправі пересуватися там де хочемо і знаходитися на турбазі без його дозволу, і жодним чином не перешкоджаємо тренуванням якийсь там збірній отримала просто геніальну відповідь.
- Ах ви такі розумні! Ну я зараз тренера покличу! ))
Напевно, після цього він очікував що ми в паніці зберемо свої речі і з криками, ааааааа!!! тільки не тренер! і втечемо на Говерлу.
Ми погодилися поспілкуватися з тренером, мужчина кудись пішов і вже не повертався, певно, проводив з тренером нараду що з нами робити. Відчули себе у 80-х, і вони ще хочуть розвивати туризм у Карпатах, смішно просто.
Вдягнули скі тури і пішли на вершину.
В лісі снігу мало, вийшли з лісу-теж не густо.
Мала Говерла взагалі вся в ожеледиці і фактично без снігу, бо все поздувало.
На вершині малої Говерли зустріли любих франківських друзів-фрірайдерів) що було дуже приємно і радісно.
Перший раз піднімалася на скі турах з кішками (не плутати з собаками! ) дуже класна і корисна штука- на фірні добре тримає. Доки інші на карачках піднімалися, ми з батьком спокійно йшли на скі турах вгору, не відчуваючи жодного дискомфорту.
Далі все теж дуже банально і скучно- чай, фото, тяжкий спуск вниз по льодяних застругах з фірном.
Сніг був лише до малої Говерли і трішки біля лісу.
І знов банальні Карпатські краєвиди, фото,
і знов чай, закопування біперів та їх пошуки (вдалі :), тепла машина, дружня компанія.
Все скучно, банально і просто але так класно і приємно, що готова хоч вже збирати лижі і повторювати це кожного дня, бо це моє життя, це моя стихія, це те що заставляє бути сильнішою, прагнути до кращого і цінити те що є, тут і зараз.
пи си- для тих хто не в темі
скі тури- це лижі зі спеціальним кріпленням, на низ лижі кріпиться камусна лєнта (ворс) яка не дає лижі зісковзувати вниз.
кішки- спеціальні зубчасті кріплення з металу, кріпляться до лиж та тримають їх на льоду, фірні.
Приїхали на Заросляк о 9 ранку, -16 , дубак, заходимо на турбазу перевдягнутися.
А в холі шось ну так воня , ну так воня, капець просто. Дивимось, а на батареях розвішані шкарпетки, футболки та інші «пахучі» спортивні речі.
Потім вибігає якийсь мужчина і починає сваритися з нами, мовляв хто ми такі і як ми посміли зайти в цю святую святих без його дозволу, тому що в нього наказ від тренера посторонніх на турбазу не впускати!
- Тут речі спортсменів а як щось пропаде? (ага, я якраз думала яку з пар тих чудесних шкарпеток мені вкрасти))
-Тут проходять тренування збірної, а ви їм перешкоджаєте!
На мої репліки що ми вільні люди і вправі пересуватися там де хочемо і знаходитися на турбазі без його дозволу, і жодним чином не перешкоджаємо тренуванням якийсь там збірній отримала просто геніальну відповідь.
- Ах ви такі розумні! Ну я зараз тренера покличу! ))
Напевно, після цього він очікував що ми в паніці зберемо свої речі і з криками, ааааааа!!! тільки не тренер! і втечемо на Говерлу.
Ми погодилися поспілкуватися з тренером, мужчина кудись пішов і вже не повертався, певно, проводив з тренером нараду що з нами робити. Відчули себе у 80-х, і вони ще хочуть розвивати туризм у Карпатах, смішно просто.
Вдягнули скі тури і пішли на вершину.
В лісі снігу мало, вийшли з лісу-теж не густо.
Мала Говерла взагалі вся в ожеледиці і фактично без снігу, бо все поздувало.
На вершині малої Говерли зустріли любих франківських друзів-фрірайдерів) що було дуже приємно і радісно.
Перший раз піднімалася на скі турах з кішками (не плутати з собаками! ) дуже класна і корисна штука- на фірні добре тримає. Доки інші на карачках піднімалися, ми з батьком спокійно йшли на скі турах вгору, не відчуваючи жодного дискомфорту.
Далі все теж дуже банально і скучно- чай, фото, тяжкий спуск вниз по льодяних застругах з фірном.
Сніг був лише до малої Говерли і трішки біля лісу.
І знов банальні Карпатські краєвиди, фото,
і знов чай, закопування біперів та їх пошуки (вдалі :), тепла машина, дружня компанія.
Все скучно, банально і просто але так класно і приємно, що готова хоч вже збирати лижі і повторювати це кожного дня, бо це моє життя, це моя стихія, це те що заставляє бути сильнішою, прагнути до кращого і цінити те що є, тут і зараз.
пи си- для тих хто не в темі
скі тури- це лижі зі спеціальним кріпленням, на низ лижі кріпиться камусна лєнта (ворс) яка не дає лижі зісковзувати вниз.
кішки- спеціальні зубчасті кріплення з металу, кріпляться до лиж та тримають їх на льоду, фірні.