Обгорівше обличчя, кріпатура і посмішка, яка не сходить вже другий день- це все результат недільного походу і катання на Петросі .
Не порушуючи традиції квітневого сходження і катання на Петросі ми спакували лижі і вирушили до своєї мети. Підїзжаючи до Лазєщини не повірили своїм очам, коли побачили таку панораму )
Оскільки ми виїхали досить пізно то ночувати нам прийшлось на Казмєнщіку, заплативши по 25 грн. з носа ми поселились в непоганій хатинці. Вечірня програма складалась з поїдання сосикок, підсмажених на вогні, пивка та спогляданням за зоряним небом.
А на ранок нас чекав сонячний і сніжний Петрос
Підйом зайняв 5 годин, а спуск з вершини всього лиш пару хвилин, проте це були саме ті жадані і незабутні хвилини заради яких ми затіяли цей похід.
я
Юра
татусь)
ну і як же без весняних крокусів
все ніяк не розпрощаюся з зимою ;)