Блиск і злидні Подільського пивзаводу (фотоекскурсія)
На екскурсію на Подільський пивзавод потрапив через "Интересный Киев". За смішні гроші пропонувалася півторагодинна екскурсія та дегустація - я не міг відмовитися) І, мушу сказати, мої очікування було перевершено як мінімум втричі.
Що я знав про Подільський пивзавод? В ранньостудентські часи ми, сидячи на вторяках, сьорбали його світле пиво "Поділ", коштувало воно 1.20 грн, котирувалося нижче світлої "Оболоні", непоганої на початку 00-х, але вище "Оболоні" фастівської. В пізньостудентські - накидалися до осоловіння різаного пива у генделі "Поділ НФ" на Контрактовій (гдє моі 17 лєт?!). Ще рік тому був у сумнівах, працює він взагалі, чи канув в Лету вслід за пивзаводом №1 на Московській? Але недавно скуштував їх свіжий сорт "Парове світле" - нічо, можна пити. Отже, вперед.
Вхід на пивзавод. Фрунзе, 41
На прохідній нас забирає головний технолог заводу і веде в святая святих - в цех, де вариться пиво. Оскільки діло було давно, постараюся не збрехати ;)
Пульт управління варою пива
Такий рівень доступу порадував - показують сувору реальність. Розказуючи про технологію пива, нас показали солод у зернах і вже молотий, навіть дали скуштувати (солодовня - приміщення де пророщують зерно - наразі не працює, але про технології розказали докладно). Хміль - не в гранулах, а в шишках, український, в симпатичних здоровенних мішках (можна помацати і понюхати, пахне приємно).
Ячмінь, різні сорти солоду, хміль. З цього варять пиво
Цех виглядає своєрідно. З одного боку, сліди неймовірної злидоти: облуплені стіни, зі стелі падає відлущена побілка, танки явно розміняли четвертий десяток. З іншого - все працює, шумить, парує, пахне робочим процесом, робітники та робітниці активно слідкують і взагалі повні ентузіазму. Причому не для туристів, а правильного стриманого робочого ентузіазму - "так, гості дорогі, дивіться, і не застоюйтеся, нам працювати треба". Ще зауважу, що всі механізми управління цілком сучасні. Крім того, за словами технолога, у них якісні німецькі дріжжі.
Хміль - український, запашний, просто в мішку.
І знову вражає рівень доступу: нам відкривають танк і показують, як парує майбутнє пиво.
...стал дельфином б я красивым!
Коротко про загальну технологію варки пива: ячмінне зерно пророщують, сушать - виходить солод, залежно від температури темний (карамелізований) чи світлий. Солод мелють, заливають водою, виходить затор. Його нагрівають, відстоюють, зливають рідке сусло, на дні залишаєть нерозчинна дробина. Сусло варять і додають хміль. Потім, після фільтрації, додають дріжжі. Виходить зелене пиво. Його або відстоюють, щоб добродило, або зразу в пляшки - добродить там. Будьмо! (тут пропущена маса процесів фільтрації, різних додатків, але загалом технологія така).
Баки (танки) для пивоваріння
Про завод: кілька останніх років він ледве жеврів, але останній рік упевнено іде на підйом. Розливне пиво іде переважно на Полісся, пляшкове "Парове" - і на Київ. Активно розбудовують систему дистрибуції, зараз їх пиво можна побачити в багатьох кіосках, в кількох пабах, заходять в супермаркети. Всього на заводі - біля 90 працівників, багато працюють більше 20 років. Обладнання - різного віку, найстаріше - місце. Танки - ще з 50-х років, прибалтійські, лінії розливу - новіші. До слова, у завода своя скважина, знаходиться на території.
Розлив у бочки (кеги)
Ідемо в цех розливу, там 2 лінії. Перша - в бочки. Керівник цеху гордиться своєю лінією, яку на замовлення в дикі 90-ті зробив завод "Артем". Пиво розливається під тиском у кеги. Цікаво, що кеги - "оборотна тара", тобто багатократного використання від різних заводів. На складі бачимо багатство українського пива.
Бочки приїхали - яка звідки
Пастеризатор. Убивця дріжжів)
Друга лінія - пляшки. Виглядає моторошно, але видно, що все чисто і правильно. На початку ставляться страшненькі брудні пляшки, на конвеєрі вони миються, наповнюються пивом, чіпляється етикетка і зразу складаються в ящику. На кожному вузлі - працівник, який слідкує за процесом (пляшки б'ються). Отже, пиво розлили - і воно поїхало, від Полісся до Києва)
Кольорова симфонія пива
В переходах вдалося вловити хвилинку на спілкування з головним технологом на тему "що роблять рис, цукор, мальтоза у пиві". Вона розповіла, що в ідеальному світі все, крім ячменю/пшениці, дріжжів, хмелю та води, що додається у пиво - для здешевлення технології. У нашому ж цукор і рис можуть додаватися у невеликих кількостях для покращення кольору та вирівнювання смаку, оскільки ячмінний солод буває різний. Мальтозна патока - не труЪ. З пшеницею треба бути акуратним - вона має сенс лише коли входить як пшеничний солод. Коли ж несоложена - це просто додаток для здешевлення.
Пляшки - початок лінії розливу
А далі - дегустація. Я звик, що так зазвичай звуть децальну дозу місцевого нефільтрату. А тут на стіл поставили чи не 2 ящики різних-різних сортів, а розважати гречною бесідою нас прийшов керівник маркетингу Подільського пивзаводу, МШФ sashka1973. Поки ми куштували непогане пиво (взагалі майже все пиво зразу з розливу гарне), він розповів про технології Подільського пивзаводу та інших дрібних виробників, про плани, історію та багато іншого. Оскільки серед екскурсантів було чимало дівчат, мужиками дісталося чимало пива, і ми нівроку надегустувалися. Вдалося приємно поспілкуватися з "попутниками", що люблять пиво і розбираються в ньому. І бонус (!!!): в подарунок кожному - дві пляшки доброго пива і колекція етикеток різних періодів.
Пляшки - уже з пивом
Враження: дуже круто. На відміну від Львівськогої консервного заводу пивоварні, де показують фейк про монахів, тут ведуть в реальний світ пивоваріння. Кількість пива на дегустації радує. Я упевнився, що, незважаючи на частково застаріле обладнання, пиво вариться на совість і добре.
На правах реклами: купити "Подільське" можна в київських кіосках, в фірмовому кіоску навпроти заводу на Фрунзе, в кіоску на м.Т.Шевченка. З сортів мені найбільше сподобалося "Парове темне" - у нього стійкий запах карамельного солоду і збалансований смак.
Що я знав про Подільський пивзавод? В ранньостудентські часи ми, сидячи на вторяках, сьорбали його світле пиво "Поділ", коштувало воно 1.20 грн, котирувалося нижче світлої "Оболоні", непоганої на початку 00-х, але вище "Оболоні" фастівської. В пізньостудентські - накидалися до осоловіння різаного пива у генделі "Поділ НФ" на Контрактовій (гдє моі 17 лєт?!). Ще рік тому був у сумнівах, працює він взагалі, чи канув в Лету вслід за пивзаводом №1 на Московській? Але недавно скуштував їх свіжий сорт "Парове світле" - нічо, можна пити. Отже, вперед.
Вхід на пивзавод. Фрунзе, 41
На прохідній нас забирає головний технолог заводу і веде в святая святих - в цех, де вариться пиво. Оскільки діло було давно, постараюся не збрехати ;)
Пульт управління варою пива
Такий рівень доступу порадував - показують сувору реальність. Розказуючи про технологію пива, нас показали солод у зернах і вже молотий, навіть дали скуштувати (солодовня - приміщення де пророщують зерно - наразі не працює, але про технології розказали докладно). Хміль - не в гранулах, а в шишках, український, в симпатичних здоровенних мішках (можна помацати і понюхати, пахне приємно).
Ячмінь, різні сорти солоду, хміль. З цього варять пиво
Цех виглядає своєрідно. З одного боку, сліди неймовірної злидоти: облуплені стіни, зі стелі падає відлущена побілка, танки явно розміняли четвертий десяток. З іншого - все працює, шумить, парує, пахне робочим процесом, робітники та робітниці активно слідкують і взагалі повні ентузіазму. Причому не для туристів, а правильного стриманого робочого ентузіазму - "так, гості дорогі, дивіться, і не застоюйтеся, нам працювати треба". Ще зауважу, що всі механізми управління цілком сучасні. Крім того, за словами технолога, у них якісні німецькі дріжжі.
Хміль - український, запашний, просто в мішку.
І знову вражає рівень доступу: нам відкривають танк і показують, як парує майбутнє пиво.
...стал дельфином б я красивым!
Коротко про загальну технологію варки пива: ячмінне зерно пророщують, сушать - виходить солод, залежно від температури темний (карамелізований) чи світлий. Солод мелють, заливають водою, виходить затор. Його нагрівають, відстоюють, зливають рідке сусло, на дні залишаєть нерозчинна дробина. Сусло варять і додають хміль. Потім, після фільтрації, додають дріжжі. Виходить зелене пиво. Його або відстоюють, щоб добродило, або зразу в пляшки - добродить там. Будьмо! (тут пропущена маса процесів фільтрації, різних додатків, але загалом технологія така).
Баки (танки) для пивоваріння
Про завод: кілька останніх років він ледве жеврів, але останній рік упевнено іде на підйом. Розливне пиво іде переважно на Полісся, пляшкове "Парове" - і на Київ. Активно розбудовують систему дистрибуції, зараз їх пиво можна побачити в багатьох кіосках, в кількох пабах, заходять в супермаркети. Всього на заводі - біля 90 працівників, багато працюють більше 20 років. Обладнання - різного віку, найстаріше - місце. Танки - ще з 50-х років, прибалтійські, лінії розливу - новіші. До слова, у завода своя скважина, знаходиться на території.
Розлив у бочки (кеги)
Ідемо в цех розливу, там 2 лінії. Перша - в бочки. Керівник цеху гордиться своєю лінією, яку на замовлення в дикі 90-ті зробив завод "Артем". Пиво розливається під тиском у кеги. Цікаво, що кеги - "оборотна тара", тобто багатократного використання від різних заводів. На складі бачимо багатство українського пива.
Бочки приїхали - яка звідки
Пастеризатор. Убивця дріжжів)
Друга лінія - пляшки. Виглядає моторошно, але видно, що все чисто і правильно. На початку ставляться страшненькі брудні пляшки, на конвеєрі вони миються, наповнюються пивом, чіпляється етикетка і зразу складаються в ящику. На кожному вузлі - працівник, який слідкує за процесом (пляшки б'ються). Отже, пиво розлили - і воно поїхало, від Полісся до Києва)
Кольорова симфонія пива
В переходах вдалося вловити хвилинку на спілкування з головним технологом на тему "що роблять рис, цукор, мальтоза у пиві". Вона розповіла, що в ідеальному світі все, крім ячменю/пшениці, дріжжів, хмелю та води, що додається у пиво - для здешевлення технології. У нашому ж цукор і рис можуть додаватися у невеликих кількостях для покращення кольору та вирівнювання смаку, оскільки ячмінний солод буває різний. Мальтозна патока - не труЪ. З пшеницею треба бути акуратним - вона має сенс лише коли входить як пшеничний солод. Коли ж несоложена - це просто додаток для здешевлення.
Пляшки - початок лінії розливу
А далі - дегустація. Я звик, що так зазвичай звуть децальну дозу місцевого нефільтрату. А тут на стіл поставили чи не 2 ящики різних-різних сортів, а розважати гречною бесідою нас прийшов керівник маркетингу Подільського пивзаводу, МШФ sashka1973. Поки ми куштували непогане пиво (взагалі майже все пиво зразу з розливу гарне), він розповів про технології Подільського пивзаводу та інших дрібних виробників, про плани, історію та багато іншого. Оскільки серед екскурсантів було чимало дівчат, мужиками дісталося чимало пива, і ми нівроку надегустувалися. Вдалося приємно поспілкуватися з "попутниками", що люблять пиво і розбираються в ньому. І бонус (!!!): в подарунок кожному - дві пляшки доброго пива і колекція етикеток різних періодів.
Пляшки - уже з пивом
Враження: дуже круто. На відміну від Львівськогої консервного заводу пивоварні, де показують фейк про монахів, тут ведуть в реальний світ пивоваріння. Кількість пива на дегустації радує. Я упевнився, що, незважаючи на частково застаріле обладнання, пиво вариться на совість і добре.
На правах реклами: купити "Подільське" можна в київських кіосках, в фірмовому кіоску навпроти заводу на Фрунзе, в кіоску на м.Т.Шевченка. З сортів мені найбільше сподобалося "Парове темне" - у нього стійкий запах карамельного солоду і збалансований смак.