ХайБлятьСпробують: Той, що пройшов крізь вогонь UPD
Сходив на кіно в п'ятницю - в "Оскар". Я - частина тої публіки, яку інтелігенція називає "з пивом і поп-корном", і поняття "українське" для мене не має ні етичної, ні художньої, ні інтелектуальної сили. Простіше кажучи, переконаний, що синьо-жовте лайно залишається лайном, а буквар не стає шекспіром.
Виявилося, що на відміну від усіх попередників, цей фільм можна дивитися, як дивляться фільми. Тобто не стримувати блювання, як на "Молитві за гетьмана Мазепу", не засинати, як на "Мамаї", а саме дивитися. І це йому великий плюс. Дивитися на гарні кадри, на гру акторів, сюжет, дію. Особливо приємно, що багато сюжетно сильних моментів пройшли без пафосу, на мінорі - як остання репліка героя "Хай, блядь, спробують".
Якось взагалі не звернув уваги на те, куди тикали паличкою критики - слабкі спецефекти, графіка ітд. То діло таке, мальовані літаки можна купити, а талант не купиш.
Звичайно, весь вагон і возик імені Довженка тягнеться у фільм. Довготи, крупний план, яблука (блін, ну не смішно уже) - багато прийомів пахли вторинністю. Натомість сюжетні розриви, фрагментованість, що стирає грані між реальністю та уявою виглядали свіжо і неголівудськи. Порадувала мовна ситуація - да, в РСЧА не говорили українською, навіщо брехати?
Найбільша бага, ІМХО, це образ зловісного вусатого садиста-НКВДиста. Цей шаблон мігрує між текстами і стрічками, і вже набрид.
Пара багів у сюжеті є: якщо герой знає замовляння від вовків з дитинства, чому його від вовчиці рятує Аня? Відколи "Била мене мати" відлякує сірих? І у замовлянні для льотчиків, якщо я добре пам'ятаю народні символи, то куций пес - це диявол. Але то все деталі.
Одним словом, з задоволенням подивився кіношку з пивом і поп-корном. Коханій, яка виросла далеко за межами України, і про поетичне кіно не чула, теж сподобалося. Бюджетик там, видно, освоїли куди треба, але і те, що лишилося, їстивне. Так би і далі.D
Виявилося, що на відміну від усіх попередників, цей фільм можна дивитися, як дивляться фільми. Тобто не стримувати блювання, як на "Молитві за гетьмана Мазепу", не засинати, як на "Мамаї", а саме дивитися. І це йому великий плюс. Дивитися на гарні кадри, на гру акторів, сюжет, дію. Особливо приємно, що багато сюжетно сильних моментів пройшли без пафосу, на мінорі - як остання репліка героя "Хай, блядь, спробують".
Якось взагалі не звернув уваги на те, куди тикали паличкою критики - слабкі спецефекти, графіка ітд. То діло таке, мальовані літаки можна купити, а талант не купиш.
Звичайно, весь вагон і возик імені Довженка тягнеться у фільм. Довготи, крупний план, яблука (блін, ну не смішно уже) - багато прийомів пахли вторинністю. Натомість сюжетні розриви, фрагментованість, що стирає грані між реальністю та уявою виглядали свіжо і неголівудськи. Порадувала мовна ситуація - да, в РСЧА не говорили українською, навіщо брехати?
Найбільша бага, ІМХО, це образ зловісного вусатого садиста-НКВДиста. Цей шаблон мігрує між текстами і стрічками, і вже набрид.
Пара багів у сюжеті є: якщо герой знає замовляння від вовків з дитинства, чому його від вовчиці рятує Аня? Відколи "Била мене мати" відлякує сірих? І у замовлянні для льотчиків, якщо я добре пам'ятаю народні символи, то куций пес - це диявол. Але то все деталі.
Одним словом, з задоволенням подивився кіношку з пивом і поп-корном. Коханій, яка виросла далеко за межами України, і про поетичне кіно не чула, теж сподобалося. Бюджетик там, видно, освоїли куди треба, але і те, що лишилося, їстивне. Так би і далі.D