Розкопки давньогрецького гумору: жаби, зрада і пердіння
Вирішив на сон грядущий почитати Арістофана, почав з комедії "Жаби" - дуже засмакувало. Око зачепилося за показовий фрагмент, де сплітаються найкращі риси давньогрецького гумору.
Нагадаю, сюжет "Жаб" будується навколо подорожі бога Діоніса в пекло. Звідти він має вивести одного з драматургів минулого - Есхіла чи Евріпіда, щоб повернути вартісні драми на сцену Афін. Есхіл та Евріпід влаштовують мистецький батл, приз у якому - повернення на грішну землю. Виграє врешті Есхіл, бо він корисний, його драми вчать громадянським доблестям. За Евріпідом, втім, визнається мистецька першість (благо, в Аїді казанів ще нема, а на землі в цей час геть не мед).
Отже, 1070 вірш. Есхіл звинувачує Евріпіда у тому, що його п'єси без квадратно-гніздового поділу на Добро і Зло розбестили молодь - від знатних юнаків до гребців на галерах.
Эсхил
Научил ты весь город без толку болтать, без умолку судачить и спорить.
Ты пустынными сделал площадки палестр, в хвастунов говорливых и вздорных
Превратил молодежи прекраснейший цвет. Ты гребцов обучил прекословить
Полководцам и старшим. А в годы мои у гребцов только слышны и были
Благодушные крики над сытным горшком и веселая песня: «Эй, ухнем!»
Дионис
От натуги вдобавок воняли они прямо в рожу соседям по трюму,
У товарищей крали похлебку тишком и плащи у прохожих сдирали.
Нынче спорят и вздорят, грести не хотят и плывут то сюда, то обратно.(переклад Піотровського)
Піотровський дуже згладив норов гребців, у Арістофана все сильніше:
Діоніс
Так, клянусь Аполлоном, і вітри пустить прямо в рот весляреві-сусіду,
За столом обкалять його, й одіж здирать з перехожих, на берег зійшовши!
А тепер все горлають, не хочуть гребти і пливуть, де лиш їм заманеться. (переклад Бориса Тена)
Теж акуратненько. От англійські переклади без купюр передають все злослів'я давньої комедії:
Dionysus
By Apollo, that’s right-and how to fart
straight in the faces of the rowers there, or shit
on sailors down below, their mess mates.
On shore they’d rob someone. Now they talk back-
they never row-just sail out here and there.
Trans. by Ian Johnston
Dionysus
By Apollo, how true is that, ey? Hehehe! Those on the upper rows would fart straight into the mouth of the rowers below, drop shit into his mess mate’s food bowl and when they’re out on the shore for their leave, they steal everyone’s clothes… They were the days! Now? Now they talk back to their captains, refuse to row and the ship wobbles its way everywhere.
Trans. by George Theodoridis
В рота сусіду гребці газували, бо нижній ряд (таламіти) сидів якраз лицями до гузиць верхнього (зігітів) - так собі сусідство. Зі сранням у тарілку і так все ясно, Теренс і Філіп би втішилися. Копаємо глибше.
Бій на галерах
В оригіналі (що видно з дослівних перекладів та коментарів) йдеться не про якихось гребців, а конкретно про паралійців (paraloi). "И от этого же паралийцы начальников слушать никак не хотели..." - переклає Цвєтков. Хто такі паралійці (дослівно поморяни, прибережники)?
Паралійці - команда "Парала", флагмана афінського флоту, головного і священного корабля, який возив посольства та делегації, а також виконував окремі військові місії. Казначей "Парала" був головним послом Афін, а команда "Парала" складалася лише з вільних людей, імовірно, представників одного роду. Це були досвідчені та суворі хлопці, які вивели корабель живим з численних битв і допомагали встановлювати демократію на островах. Чому тоді вони "гребуть то туди, то сюди"?
Цей фрагмент - зла і небезпечна для автора політична й суспільна сатира. На початку V ст до н.е. в Афінах було неспокійно, боролися олігархічна партія та розбурханий демос. Перші хотіли спокійно правити і багатіти, другі вимагали швидких перемог і шукали скрізь зраду. Перевороти і зміни законів йшли один за одним.
Морська битва при Аргінусах була загалом успішною для афінян, але втрати - значними (25 кораблів зі 150, спартанці втратили більше половини). Після повернення воєначальників народ, який не довіряв політикам та совковим генералам воєначальникам акричав "зрада!" і влаштував Чорну раду над ними суд.
Воєначальникам довго шили підходящу статтю. Почали з фінансових злочинів ("пане сотник, що то стало?"), потім звинуватили стратегів у тому, що команди галер після битви не підібрали з води моряків загиблих кораблів і тіла співгромадян для почесного поховання. Хороша стаття, емоційна. Один з адміралів, який не був підсудним, але відчував за спиною гарячий подих песця, вивів на площу солдатських матерів (одягнутих у траур нібито родичів загиблих). Результат перевершив сподівання: найгуманніший суд в Ойкумені направив шістьох стратегів на шибеницю. До речі, одним з суддів був Сократ, ві виступав проти смертної кари - а через 7 років сам став підсудним і отримав чашу з отрутою.
Песець прийшов: суд над стратегами став ганьбою Афін, битва під Аргінусами - останньою перемогою їх флоту, а через два роки Пелопонеська війна закінчилася розгромом Афін та їх занепадом.
Тож команду "Парала" Арістофан не стільки звинувачує у фекальних забавах чи пересічній махновщині, а транслює слова суду - вони не виконали місію порятунку. Але звинувачення настільки перебільшене і зведене до абсурду, що це закид не морякам, а всьому афінському суспільству, яке завело у себе такий срач, що звоювало саме себе, власними руками. І явно не Евріпід винен у тому, що молодь замість плекати громадянські доблесті, безпереревно свариться в Фейсбучику і підтримує загальний настрій.
Ось такий давньогрецький гумор: згори пердіжний жарт в стилі South Park, на споді - злісні насмішки, кинуті в рило глядачам, зав'язані на гострих політичних і суспільних конфліктах.
Бонус-трек: кидаємося копролітами (скам'янілими лайнячками) у перекладачів. Борис Тен (Україна, сер.ХХ ст) і Дмитро Шестаков (Росія, межа XIX-ХХ ст) в античність не закопувалися, з експертами не консультувалися, тмоу дружно пустили півня. У вірші про паралійців дружно переклали їх дослівно, як "поморян". Чому "у всіх, хто в примор'ї" є сусіди-веслярі - не суть. Англійці у цьому моменті послідовні, і Джонстон, і Теодорідіс прямо говорять про "команду Парала".