Сто/п'ять тисяч. Читаємо цікаві факти у Карпенка-Карого.
Перечитав "Сто тисяч" Карпенка-Карого під кутом фактів з селянського життя. Сюжет пам'ятаємо всі: сільський багатій Герасим Калитка хоче купити землю поміщика. Заради швидкого заробітку він погоджується на авантюру з фальшивими грішми, опиняється в ролі жертви та лізе в петлю: "Лучче смерть як така потеря" (виживає). По ходу дії він намагається женити сина на дочці багатія Пузиря з вищої ліги та отримує болючий відлуп.
Карпенко-Карий на диво чітко викладає фактаж. Йому можна вірити - п'єса пішла на сцену відразу, в залі сиділи люди, для яких ці ціни, прибутки, статки були сьогоденною реальністю.
На допомогу нам приходить статистичний довідник землеволодіння по 50 губерніях Європейської Росії 1905 року.
У Калитки 200 десятин, і є реальна можливість прикупити ще соточку - якраз потрапляє у квоту 200-300.
Жив Герасим, імовірно, у Херсонській губернії, неподалік Кривого Рогу. Саме там є кілька топонімів, схожий на "Боковеньку", про яку весь час торочить Бонавентура.
Херсонська губернія - край колонізований, багатий на землю. У ній Калитка - ніяк не олігарх, хазяїн волостного масштабу. За даними збірника, селян, що мають понад 200 десятин там аж 179. Статистика показує і Пузиря (якраз 3000+ десятин, він 1 на губернію). Жолудь і Чобіт (5 і 10к), імовірно, прикупили почесне громадянство.
Але це багатий Південь, на Волині Калитка був би у вищий лізі, там селян такого калібру - всього 27.
Втім, розрив між вершками та основною масою селянства величезний. Наприклад, на Поділлі 80% селян мають 5 і менше десятин, це піст майже весь рік та одні чоботи на сім'ю. Калитка для них - цар і бог, шансів пережити 1917 у нього було мінімум.
Прикинемо прибутки Калитки. В губернії, за Брокгаузом-Ефроном, панує чотирипілля, для простоти візьмемо 150 "пшеничних" десятин. Врожайність пшениці - біля 50 пудів з десятини, тому за рік Калитка мав 7500 пудів. Скинемо третину на посів (це і багато, зазвичай посів складав 10-12% від урожаю), оплату наймитів, платежі в казну. Пуд пшениці у вигідний час, після Різдва - десь 1 карбованець, плюс мінус на урожай та знижки в хліборобських районах.
Отже, Калитка восени продав 5000 пудів пшениці, та заробив 5000 карбованців.
Для селянина, та і різночинця це дуже багато, вистачило б і гідне на життя без понтів у Петербурзі. Князь Енгельгардт згадує, що за елітного коня в гвардії віддав 1000 рублів, і це були найвищі витрати гвардійського офіцера за рік (мундир від самого Норденштрема, який обшивав імператорську сім'ю, тягнув десь до 250 крб).
Для порівняння - депутат Державної думи отримував 3500 карбованців на рік, а його жалування рахувалося як еквівалент дійсного статського радника. Не дивно, що Калитка і князю гроші позичав, і хоче прокрутити позику пану Смоквинову.
Для поміщика це мало. Середній розмір маєтку в цей час - біля 600 десятин, орної нехай половина. Якби Герасим був паном Калитковським, він був би поміщиком нижче середнього. А додати панський спосіб життя (безгосподарність, крадіжки персоналу, бенкети, слуги, імпортні товари, одяг, жіночі витрати, освіта дітей) - і прибутки Калитки розтанули б як сніг.
Цифра прибутку цікаво збігається з обіцянкою дати 5000 приданого за дочкою. За сюжетом, не дав - що закінчилося епічною бійкою на весіллі. Не дивно - Калитка намахав сватів на 90%, і замість суми, з якої можна почати гідне життя хоч в самому Єлисаветграді, вони отримали наче від якихось Кайдашів.
А ще 5000 - це та сума, на яку Калитка збирався купити фальшивок. Він ставить на кін річний прибуток (втім, в останню мить награє шахрая, віддавши 3000). І через цю втрату лізе в петлю - дріб'язковий вчинок, Калитка би спокійно пережив "порожній рік".
Зауважу, що 1900 рік - ще не розпал аграрної кризи. Калитка хоче купити землю за 80 рублів десятину, це всього півторарічний прибуток - і це жирний чорнозем. У 1910 Матвій Довбенко, головний герой "Волині" Уласа Самчука, за десятину на Волині (правда, гарну та жирну) збирається платити 500 рублів - чим ставить родину на грань виживання.
Тож маємо дилему. З одного боку, Калитка має грубі гроші, а живе побутом селянина з 20 десятинами, з поправкою на скнарість. Він сам працює, живе в одній хаті з наймитами, сам слідкує за польовими роботами, а жінка "рук з діжі не виймає". Його син Роман, хоч і хороший хлопець, але явно з початковою освітою. Та достатньо Калитці трохи запаніти, і статок буде під загрозою. Імовірно, є серединний шлях заможного фермера, якому вистачає грошей та сил і на оранку власноруч, і на вечірню газету. Але в епоху переламу століть в Україні такого шляху не було.
Джерела:
- Статистика землевладения 1905 г. Свод данных по 50-ти губерниям Европейской России. С.-Петербург, 1907.
- В. М. Обухов Движение урожаев зерновых культур в Европейской России в период 1883-1915 г.г.
- Землевладение и землепользование помещиков-дворян Петербургской губернии в 1861-1904 гг
- Растянников В.Г., Дерюгина И.В. Урожайность хлебов в России. М., 2009
- Энциклопедический Словарь Ф.А.Брокгауза и И.А.Ефрона