Квітневий Стамбул
Після Стамбулу я перестала комплексувати, що в хустині я виглядаю, як сільська учителька. Не тому, що там усі жінки ходять замотані у паранджу. Просто зрозуміла, що немає нічого непоєднуваного. Туркені ходять у хустках і довгих спідницях, у футболках і джинсах, у джинсах і хустках і довгих спідницях... І це місто - як у гідах для туристів пишуть - "контрастів" з його мечетями і суто турецькими вивісками на крамничках, шаурмою і всякою всячиною на вулицях так несподівано поєднується з мережевими магазинами світових брендів, швидкісними сучасними трамваями та європейським сервісом. Несподівано, але з розміреним, медитативним (щоб не сказати пофігістичним) спокоєм. Таким самим, з яким стамбульці впевнено перетинають шосе з двостороннім рухом без пішохідних переходів.
Ось так виглядає сім"я турецьких туристів:)
Турки вміють заробити на туризмі. Музеї недешеві - вхід у Святу Софію коштує біля 100 грн. Крім того, треба бути готовим залишити як мінімум кількасот лір місцевим торговцям. У Стамбулі на кожному кроці продають якусь їжу (не знаю, хто купує кукурузду і каштани, коли можна за ті самі 20 грн з"їсти смачнющу шаурму). У забігайлівки та магазини турки заманюють майже не силоміць - застосовуючи усю свою гостинність, вдаючись до авантюр, припрошуючи на чай, викликаючи жалість... Так, ми опинилися у крамниці з килимами. А починалося все з прекрасного краєвиду на Босфор, який незнайомець великодушно нам запропонував показати, і лише потім виявилося, що тераса знаходиться у його магазині. Килима ми так і не придбали. І після феєричного показу асортименту (асистент продавця віртуозно розстеляв килими один за одним, як на кориді), і після двох склянок чаю, і після "шалених" торгів (ми казали, що у нас нема грошей, продавець відповідав, що усі так кажуть, а потім все одно купують - а отже, торгувався далі), і після вмовлянь, адже килим - це найкращий спадок для нащадків, і після жалісливого - "ну купіть, ви перші наші клієнти, у нас бізнес пропаде". Але тепер я знаю, що килими бувають справді красиві, хоча я не готова заплатити за 3 роки роботи ткальниць.
Одна з речей на продаж, сенс якої я так і не зрозуміла. Штучні віночки. Бачила лише на туристах.
Квітень - сезон тюльпанів у Стамбулі. Голандія відпочиває, коротше.
Мімімішні смітнички і повсюдна чистота завдяки таким машинкам зі щіточками.
Пароми - звичний вид транспорту для стамбулців, хоча й недешевий - як впринципі, будь-який транспорт Стамбулу загалом. На паром і трамвай можна використовувати одні жетони - приблизно по 10 грн. кожний. Зараз у Стамбулі лише один міст через Босфор, тому що другий - на ремонті. Тому пароми дуже популярні, їх використовують для пасажирських перевезень, а також переправляють водіїв з їхніми авто.
Вечірня Софія, вид з Галатської вежі.
Чайки на терасі їдальні нашого готелю. Усі дахи Стамбулу заставлені столиками, стільцями та горщиками з квітками.
Босфор того вартий.
