Збираючись до Берліну, я мала серйозні наміри з "
професійного" інтересу обійти всі еко-кафе міста. В результаті, гастрономічна палітра столиці Німеччини виявилась ще більш різноманітною, ніж я уявляла, тож перший час пішов на те, щоб продегустувати кухню народів світу (турецька, мексиканська, в'єтнамська, азіатська), а далі заходиш "куди око гляне", бо ж по місту є чимало достойних забігайлівок, і йдеш ситуативно, без плану... Тож список "ТОП 10 еко-кафе Берліну" так і залишився в закладках мого браузера, натомість моя увага змістилась на т.зв. "альтернативні" простори. З часом стає зрозумілим, що виділяти чисто "еко-кафе" в місті не так доречно, адже багато закладів пропонують як не bio то fair trade, або ж є екологічними з точки зору облаштуванння приміщень - при цьому страви приготовлені не обов'язково за принципами аюрведи, а зали не завжди обставлені по фен-шую.
Я наведу три приклади цікавих, на мою думку, місць, хоча їх, безумовно, значно більше.
Café "Morgenrot" (Berlin-Prenzlauer Berg)
http://morgenrot.blogsport.eu Сюди ми з Лесею Х. aka
freya-goe забрели одного недільного ранку (година перша-друга дня за берлінським часом), де активно розгортався бранч (англ. brunch - breakfast and lunch). Берлінці взагалі люблять бранчувати, тож ми приєднались до цього ритуалу. Система проста: платиш від 6 до 10 євро (на власний розсуд) і пригощаєшся всім, що очі бачать. Схоже, що дехто проводить у таких закладах по кілька годин і за спілукуванням з друзями поглинає все від мюслі, через салати, різноманітні намазки і нарізки, до йогурту і десерту.
Усі сніданки виключно вегетаріанські, до речі.
Чим же виділяється "Ранкова зірка" (так перекладається назва з німецької)? Не шведським столом у п'ятницю, суботу чи неділю зранку, як може здатися випадковому відвідувачу. Цитую самотрактування його власників-працівників-керівників: "Кафе Morgenrot розуміє себе як відкритий простір для політичних і культурних подій, як місце для обміну думок людей з різних еманципативних рухів. Поряд з цим кафе пропонує широкий вибір газет і журналів, інформаційних матеріалів, безкоштовний доступ до інтернету та інфостенд з актуальними подіями".
Заклад організаваний на засадах колективності й солідарності трудящих: тут немає "шефа", є лише розподіл праці, але й він умовний, бо ролі можуть змінюватися залежно від ситуації, тобто одна людина може бути в різний час "менеджером" або барменом чи офіціантом. "Ми ведемо наше кафе в колективному самоврядуванні і бачимо його частиною лівих структур Берліну. Ми хочемо поєднати політику, культуру й щоденну роботу."
"Еко" чи "чесна торгівля" є для них не просто лейблами, а само собою зрозумілими принципами. Більшість продуктів закуповуються у "відповідальних" постачальників, тобто тих, хто цінує якість товару й умови праці людей. Працівники Morgenrot також отримують достойну винагороду й соціальне забезпечення за свою роботу. Все це, безумовно, впливає на ціни, які дещо вищі середніх (хоч і не захмарні), це вони називають "лівою ціновою політикою".
"За середньої ціни сніданку 8 євро ми покриваємо наші кошти. Але ми не хочемо робити сніданок люксусом. Ти можеш заплатити від 6 до 10 євро, це означає: люди, які мають більше грошей, платять більше, щоб ті, в кого менше грошей, платили менше."
Café Cralle (Berlin-Wedding)
http://cafecralle.wordpress.com/ З цього місця розопчався переломний момент мого берліноснування, тут ми не просто "гуляли всю ночь до утра" - у ньому проводилось польове дослідження альтернативних проектів Берліну. Так-так, тут ми виконували "домашнє завдання" з університетського курсу "Альтеранативні економіки" (про це детально пізніше) - зі спостереженнями, польовими нотатками, оцінкою та інтерпретацією даних - все по-науковому :) Але облишимо лірику. Що ж таке ця Краля? :)
Кафе Cralle - ще один колективний самоврядний заклад, щоправда працюють у ньому (з 1978 року!) тільки жінки (ну якщо їм так хочеться...). Знову-таки, їх опис говорить сам за себе: "Café Cralle - відкритий простір, в якому люди зустрічаються, обмінюються ідеями і об'єднуються. Це місце для теревень, дискусій, мовчання, щоб випити шнапсу, кави чи соку, для серйозних, порожніх, розумних, веселих, політичних і особистих розмов, чи просто для зависання, для зустрічі й пошуку друзів. Тут є великий вибір газет, журналів та інформаційних матеріалів, безкоштовний доступ до інтернету та настольні ігри. Крім цього, у нас регулярно відбуваються виставки, покази фільмів, музичні події, лекції, читання та інші події."
Фото багато не робила, але уявіть собі облаштування будь-якої лівацької кнайпи і ви не помилитесь.
І нарешті:
Café Tristeza (Berlin-Neukölln)
http://www.tristeza.org Власне, саме тут я зараз сиджу і завершую цей запис. Ще один кейс, який ми розглядали на "Альтернативних економіках". Описую з місця подій: всередині не дуже багато людей, бо ще рано (за берлінським часом), за барною стійкою мляво теревенять працівники, але вони дуже привітнi. Облаштування доволі трешове, але за моєю шкалою "толерування трешовості" - прийнятне, атмосфера приємна. Тут дуже смачний розливний сидр. Що ще скажеш - заклад знаходиться в районі Нойкьолн і в понеділок увечері відчуття, ніби вже п'ятниця.
"Ми виконуємо свою роботу - прибирання, сервірування, барменування - по можливості справедливо і без ієрархії. Ми хочемо створити краще життя поза звичною культурою праці - через консенсусне прийняття рішень, що стосуються діяльності й роботи в кафе. (...) Ми бачимо себе частиною лівої, позапарламентської інфраструктури і передаємо свої чайові на розвиток емансипативних проектів. До того ж, ми пропонуємо простір для культуної та політичної активності: для проведення виставок, перформансів, інформаційних подій або читань."
Не без політики
Інтер'єрчик
Вид з вікна
Що ж спільного у цих закладів? Я виділяю таке:
- Це більше ніж кафе - це інформаційні простори;
- Такі заклади є більше ніж гастрономічними місцями - вони є формою політичної активності;
- Дохід не є метою як такою, гроші є радше "пальним" для руху і способом досягнення інших цілей;
- Колективний характер організації і розподілу праці;
- Солідарність з лівим рухом через відкриту критику расистських, антисемістських, гомофобних і гендерних проявів;
- (Не завжди, але) увага до довкілля: наприклад, через раціональне використання ресурсів у самому закладі та/або через просування продукції з відповідальних джерел.
Не скажу, що такі місця аж зовсім близькі мені за естетикою (хоча через годину-дві перебування там притираєшся), однак я бачу тут ідеї, варті поширення. Зокрема, мені найбільше імпонує колективне ведення справи - безумовно, для цього потрібно мати "правильних" людей у команді.