ЮНФПА розвінчав міфи про домашнє насильство
Міфи про проблему домашнього насильства поширені не тільки серед широкого загалу, а й серед фахівців, яким належить працювати з потерпілими. Подолання цих помилок дозволить більш якісно та ефективно надавати допомогу жертвам сімейного терору, повідомили в Фонді ООН у сфері народонаселення (ЮНФПА) в Білорусі.
Міф 1. Конфлікти і розбіжності - нормальна частина будь-яких відносин, кожен може одного разу втратити контроль. Насправді агресор свідомо робить насильницькі дії щодо тих, хто слабший, точно так само як свідомо не робить їх відносно людей, від яких залежить (наприклад, щодо свого керівника) або які можуть дати відсіч. Часто агресори прораховують наслідки своїх дій.
Міф 2. Жінки, з якими грубо поводяться, самі допускають таке поводження, якщо б вони дійсно хотіли піти від агресорів, то пішли б. Насправді найчастіше жінки хотіли б, але не в змозі протистояти насильству. Економічна залежність, громадська думка і індивідуальні обставини, такі як відсутність іншого житла, відсутність роботи або переконання, що розлучення погано відбивається на дітях, заважають постраждалій піти від агресора.
Міф 3. Лише невеликий відсоток сімей стикається з проблемою домашнього насильства. Насправді як мінімум кожна третя жінка зазнає будь-якої форму фізичного, сексуального чи психологічного насильства протягом життя, і найчастіше вона страждає від свого партнера. В ході дослідження, проведеного Всесвітньою організацією охорони здоров'я в різних країнах, від 15% до 71% респонденток повідомляли про те, що піддавалися фізичному та / або сексуальному насильству з боку свого партнера в той чи інший період життя. За даними національного дослідження, проведеного в Білорусі в 2008 році, кожна четверта жінка піддавалася фізичному насильству, чотири з п'яти - психологічному, 13,1% - сексуальному насильству в сім'ї. У більшості випадків жінки, які зазнали насильства, нікуди не звертаються, тому реальних випадків значно більше, ніж зафіксованих.
Міф 4. Насильство щодо жінок включає тільки фізичні дії (удари, ляпаси, поштовхи, щипки і т.д.). Насправді це лише одна з форм насильницьких дій. Завдання психологічних страждань - це теж насильство. Загроза застосування насильства також є насильством. Обмеження свободи, чи стосується воно громадського, чи особистого життя, є насильством.
Міф 5. Агресори відносяться до малозабезпечених класів суспільства, вони, як правило, неосвічені, а жінки, які піддаються грубому поводженню, зазвичай боязкі, неосвічені, малозабезпечені та безпорадні. Насправді в сім'ях з низьким рівнем життя випадки насильства більш поширені, але стати жертвою може будь-яка людина. Як потерпілі, так і агресори можуть бути у будь-якому класі суспільства; їх релігійні погляди і рівень освіти, сексуальна орієнтація та особисті якості можуть бути зовсім різними.
Міф 6. Бідність - основна причина насильства, в багатих сім'ях для нього немає причин. Насправді: багаті чоловіки часто контролюють сімейні гроші, забороняють жінкам працювати і володіти власністю.
Міф 7. Алкоголь і наркотики є причиною насильства і якщо людина припиняє зловживати ними, то припиняється і насильство. Хоча насильницькі дії найчастіше відбуваються в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, алкоголь виступає не причиною, а каталізатором ситуації, сама ж модель агресивної поведінки закладена всередині агресора. При цьому не всі, хто здійснює насильство, зловживають алкоголем або вживають наркотики, і навпаки: не всі, хто страждає від якої-небудь залежності, вчиняють насильство.
Міф 8. Деякі жінки заслуговують грубого поводження. Насправді незалежно від того, чи була з боку жінки якась "провокація", насильство - злочин, до якого не можна ставитися терпимо.
Про це йшлося на тренінгу щодо посилення реагування сфери охорони здоров'я на проблему насильства на гендерному грунті в країнах Східної Європи та Центральної Азії, який був організований в Стамбулі ЮНФПА та Європейською мережею жіночих неурядових організацій WAVE "Жінки проти насильства".
http://www.wcu-network.org.ua/ua/possessing-equal-rights/news/JuNFPA_rozvnchav_mfi_pro_domashnє_nasilstvo
Міф 1. Конфлікти і розбіжності - нормальна частина будь-яких відносин, кожен може одного разу втратити контроль. Насправді агресор свідомо робить насильницькі дії щодо тих, хто слабший, точно так само як свідомо не робить їх відносно людей, від яких залежить (наприклад, щодо свого керівника) або які можуть дати відсіч. Часто агресори прораховують наслідки своїх дій.
Міф 2. Жінки, з якими грубо поводяться, самі допускають таке поводження, якщо б вони дійсно хотіли піти від агресорів, то пішли б. Насправді найчастіше жінки хотіли б, але не в змозі протистояти насильству. Економічна залежність, громадська думка і індивідуальні обставини, такі як відсутність іншого житла, відсутність роботи або переконання, що розлучення погано відбивається на дітях, заважають постраждалій піти від агресора.
Міф 3. Лише невеликий відсоток сімей стикається з проблемою домашнього насильства. Насправді як мінімум кожна третя жінка зазнає будь-якої форму фізичного, сексуального чи психологічного насильства протягом життя, і найчастіше вона страждає від свого партнера. В ході дослідження, проведеного Всесвітньою організацією охорони здоров'я в різних країнах, від 15% до 71% респонденток повідомляли про те, що піддавалися фізичному та / або сексуальному насильству з боку свого партнера в той чи інший період життя. За даними національного дослідження, проведеного в Білорусі в 2008 році, кожна четверта жінка піддавалася фізичному насильству, чотири з п'яти - психологічному, 13,1% - сексуальному насильству в сім'ї. У більшості випадків жінки, які зазнали насильства, нікуди не звертаються, тому реальних випадків значно більше, ніж зафіксованих.
Міф 4. Насильство щодо жінок включає тільки фізичні дії (удари, ляпаси, поштовхи, щипки і т.д.). Насправді це лише одна з форм насильницьких дій. Завдання психологічних страждань - це теж насильство. Загроза застосування насильства також є насильством. Обмеження свободи, чи стосується воно громадського, чи особистого життя, є насильством.
Міф 5. Агресори відносяться до малозабезпечених класів суспільства, вони, як правило, неосвічені, а жінки, які піддаються грубому поводженню, зазвичай боязкі, неосвічені, малозабезпечені та безпорадні. Насправді в сім'ях з низьким рівнем життя випадки насильства більш поширені, але стати жертвою може будь-яка людина. Як потерпілі, так і агресори можуть бути у будь-якому класі суспільства; їх релігійні погляди і рівень освіти, сексуальна орієнтація та особисті якості можуть бути зовсім різними.
Міф 6. Бідність - основна причина насильства, в багатих сім'ях для нього немає причин. Насправді: багаті чоловіки часто контролюють сімейні гроші, забороняють жінкам працювати і володіти власністю.
Міф 7. Алкоголь і наркотики є причиною насильства і якщо людина припиняє зловживати ними, то припиняється і насильство. Хоча насильницькі дії найчастіше відбуваються в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, алкоголь виступає не причиною, а каталізатором ситуації, сама ж модель агресивної поведінки закладена всередині агресора. При цьому не всі, хто здійснює насильство, зловживають алкоголем або вживають наркотики, і навпаки: не всі, хто страждає від якої-небудь залежності, вчиняють насильство.
Міф 8. Деякі жінки заслуговують грубого поводження. Насправді незалежно від того, чи була з боку жінки якась "провокація", насильство - злочин, до якого не можна ставитися терпимо.
Про це йшлося на тренінгу щодо посилення реагування сфери охорони здоров'я на проблему насильства на гендерному грунті в країнах Східної Європи та Центральної Азії, який був організований в Стамбулі ЮНФПА та Європейською мережею жіночих неурядових організацій WAVE "Жінки проти насильства".
http://www.wcu-network.org.ua/ua/possessing-equal-rights/news/JuNFPA_rozvnchav_mfi_pro_domashnє_nasilstvo