Личаківський цвинтар і до сьогодні виконує своє призначення. Але цвинтар поділений на "старе кладовище" і "нове кладовище". Різниця помітна, але з проміжком часу "сумна краса" і там знаходить собі притулок. Більшість гробниць належать полякам, особливо на старому кладовищі, де "роки смерті" зупиняються на дев'ятнадцятому столітті. Поряд зі сімейними гробниця знаходяться могили відомих письменників, науковців, художників и артистів. Наприклад,проходячи по головній алеї - з одного боку похована Соломія Крушельницька, з іншого - гробниця архієпископа католицької церкви, а якщо йти далі, не повертаючи, - могила Івану Франку. І проходиш повз гробницю чи могилку, розглядаючи монументи, і щось всередині тебе замирає, як та сама скульптура. Скульптура з кам’яними очима дивиться на тебе через століття, ніби ось-ось ворухнуться її німі вуста. І далі стоїш в чарівному очікуванні на розповідь якоїсь таємниці. Пройшов час, два, і ти ніби чуєш відголоски минулого. І одна історія змінюється іншою, як слайди, як фільм чи картинка. Здається, що саме минуло протягує тобі руку, щоб повести до царства Аїда. Тут час зупинився. Це місце немає дня чи ночі - воно має десятки тисяч великих історій.