нєт повєсті пєчальнєє на свєтє...

Jan 20, 2009 00:18

На моєму пічатномашинкоподібному зломку стоїть сідіром. Тому, коли треба було переставляти вінду, один дуже обдарований програмість притащив свою дівідяху і втулив її в цей позор елєктронна-вичіслітєльних машин. Але чи то в бідосі стався сердечний напад внаслідок знайомства з таким навороченим дівайсом, чи то прогєр попався сильно обдарований, так чи інакше - материнка гавкнувши востаннє, пріказала долга жить. Сердешний хлопчик, побачивши, шо Древній Зломок не вмикається взагалі, троха пересрав і пообіцяв віднайти ідентичний матєрний раритет. Шось він там пошукав-пошаманив-прабіл па связям, і все-таки нарив. Шановний Древній і до того не надто блістав, але після трансплантації мами рідної геть занепав духом. Ітого, швидкодія його впала в два раза.
Занавєс. Всі компютерні задроти ридають гіркими слізьми, лохє радуються в своїй солідарності, обдарованому програмісту сильно-сильно ікається. Тільки не подавись, синку мій.
 

шекспір, лохє, доля

Previous post Next post
Up