Весняна подорож. Частина третя. Хотин.
Тож з самого ранку не гаючи часу я вирушив до Хотина. Їхав автібусом, які ходять туди щогодини. Під час руху МТС мене перекинув до Румунії з неминучою СМС-атакою слідом :) Вийшовши на місцевому автовокзалі поклався на відсутність топографічного кретинізму та пішов у той бік де я гадав знаходиться фортеця. Але не врахував деяких деталей та дав гак. Але місцевий мешканець мені з радістю допоміг, між ділом розпитавши мене та розповівши про знайомих у Бабаях та Покотилівці і те як він об'їхав пів-Європи. Також, побачивши жовто-синю стрічку, зауважив, що я можу її не надягати бо мене ніхто чіпати не буде. На що я відповів, що вона в мене ще з Харкова. Тоді він спитав чи не нападали на мене за неї :)
З’ясувавши таки шлях я вирушив у бік фортеці оглядаючи місто. Він виявився типовим маленьким містом зі своїми принадами. Наприклад, дуже здивувала наявність тут такого магазину.
Та наявність, на відміну від Чернівців, тут занедбаних помешкань.
Дещо дивний пам’ятник.
Просто пам’ятник
Ось такий вказівник стоїть вздовж головної вулиці міста, але від нього до фортеці ще кілометри з 3.
Місцевий собор.
Тут теж не зруйнували пам’яток про Другу світову
Нічого не нагадує?
Це абревіатура чи ні? :)
- Ви снімаєте Леніна без голови?(як не дивно спитали саме російською)
- Скоріше Леніна без Леніна
А ось і зовсім покинута хата. Але вона здається була єдина така.
Типові будинки виглядають ось так
Врешті решт я таки дійшов до фортеці.
Це здається пам’ятник П. Сагайдачному.
Територією фортеці гуляв кілька годин роздивлюючись її з усіх боків.
Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, що був створений у 9 столітті князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі, у зв’язку з приєднанням до неї буковинських земель. Форт, який згодом було перебудовано у фортецю, знаходився на важливих транспортних шляхах, що з’єднували Київ із Пониззям, пізнішим Поділлям, і Придунав’ям.
Церква св. Олександра Невського, крізь диру у стіні :)
Фортеця трохи ближче :) (тут і далі багато коментарів від кепа)
Південна (В’їзна) башта
Вид з моста у бік Ясської брами
Всередені фортеці.
Замкова криниця
Західна (Комендантська) башта та Комендантський палац
Замкова церква
Південно-західна (Ковальска) башта
У підвалі знаходиться постійно діюча виставка "Стінобитна зброя"
Знову Замкова криниця та Південно-західна (Ковальска) башта
Погулявши всередині вирушив на оглядини зовні. Мене дуже приваблював для проходу той місток біля брами :)
Фортеця від самого Дністра
Північна башта
Вона ж та Західна (Комендантська) башта
Про пляму(та що правіще і більше) прочитав лише готуючи пост, а вона видається легендарна.
Якщо обходити фортецю за периметром, на стіні, недалеко від страшної вологої плями (за інформацією директора музею-заповідника "Хотинська фортеця" Людмили Іванівни Пастух, спеціалісти експертизи встановили що це не вода, а олифа. Пляма була помітна на стінах фортеці з кінця XVIII ст. (за одними даними) чи - за іншими - з ХІХ століття) можна побачити слід від гармати. Орнамент там переривається, натомість замість нього легко побачити зображення глечика. Людмила Іванівна розповіла легенду про це місце. Начебто у ті часи, коли ще не було колодязя на території фортеці, замок якось взяли в облогу вороги. Мужньо обороняли твердиню сотні воїнів, але вони робили б це з подвійною силою, якщо б мали що попити. Спраглі вояки були на межі смерті - і тоді якась мужня дівчина вночі зробила вилазку до струмка, який обігає навколо фортеці. Вона набрала повний глечик води (якраз на сто воїнів і вистачить, ага. Наївні тоді були дівчата), та вже під час підйому у неї влучила ворожа стріла. Дівчина, стікаючи кров‘ю, все ж донесла свою цінну ношу до змучених солдат - а потім романтично померла в них на руках. Після цього вояки схаменулися та взялися копати колодязь глибиною 65 метрів.
Місток вже ближче
Ясська брама
Вид на фортецю від брами
А ось так зблизу виглядає місток, яким я вирішив перетнути рів.
Пересування ним напряжне, але не таке небезпечне як здавалось спочатку :)
Зате дуже економить час.
Усі люди зазвичай входять до фортеці через цю браму, а я виходив
Доречі. десь поблизу повинні були бути бЄндерівці, бо брама Бендерська.
Наступним пунктом подорожі був Кам’янець-Подільский. До якого з Хотина близько 20 км. Тож я вирішив вдруге в житті спробувати пересування автостопом. Якщо б ніхто й не підібрав я мав запас часу та відстань була години на три пішки.
Набравши води у придорожньому струмку вирушив у дорогу.
Це кафе поруч зі струмком.
Сучасний пост ДАІ =)
Гарна назва селища
Церква у ньому
Дійсно що за радянських часів архитектори відривалися на зупинках міжміського транспорту.
Лишаємо Чернівецьку область
та через Дністер
потрапляємо до Хмельницької у селище Жванець.
Як зазвичай церква чи то костел
Ще один приклад гарної зупинки. Поруч з якою стояли конкуренти по автостопу :)
У маленьких селищах та містах завжди зустрічаються кумедні вивіски
А далі я зустрів похорон.
Люди вийшли з провулка на трасу й нею шли до цвинтаря.
Автівки на трасі усі зупинались і чекали доки процесія не мине їх і лише тоді вирушали далі.
Завдяки похорону мої шанси на те, що мене хтось таки підбере дуже зросли. І мене таки підібрала "дев’ятка":
- До Кам’янця підвезете?..
Весняна подорож. Частина друга. Чернівці. Після обіду.
Весняна подорож. Частина друга. Чернівці. До обіду.
Весняна подорож. Частина перша. Київ. Пейзажна алея.
Весняна подорож. Частина перша. Київ. Майдан на власні очі. ( Майдан на власні очі. Творчість.)
Весняна подорож. Частина перша. Київ. Парк Тараса Шевченка.
З’ясувавши таки шлях я вирушив у бік фортеці оглядаючи місто. Він виявився типовим маленьким містом зі своїми принадами. Наприклад, дуже здивувала наявність тут такого магазину.
Та наявність, на відміну від Чернівців, тут занедбаних помешкань.
Дещо дивний пам’ятник.
Просто пам’ятник
Ось такий вказівник стоїть вздовж головної вулиці міста, але від нього до фортеці ще кілометри з 3.
Місцевий собор.
Тут теж не зруйнували пам’яток про Другу світову
Нічого не нагадує?
Це абревіатура чи ні? :)
- Ви снімаєте Леніна без голови?(як не дивно спитали саме російською)
- Скоріше Леніна без Леніна
А ось і зовсім покинута хата. Але вона здається була єдина така.
Типові будинки виглядають ось так
Врешті решт я таки дійшов до фортеці.
Це здається пам’ятник П. Сагайдачному.
Територією фортеці гуляв кілька годин роздивлюючись її з усіх боків.
Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, що був створений у 9 столітті князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі, у зв’язку з приєднанням до неї буковинських земель. Форт, який згодом було перебудовано у фортецю, знаходився на важливих транспортних шляхах, що з’єднували Київ із Пониззям, пізнішим Поділлям, і Придунав’ям.
Церква св. Олександра Невського, крізь диру у стіні :)
Фортеця трохи ближче :) (тут і далі багато коментарів від кепа)
Південна (В’їзна) башта
Вид з моста у бік Ясської брами
Всередені фортеці.
Замкова криниця
Західна (Комендантська) башта та Комендантський палац
Замкова церква
Південно-західна (Ковальска) башта
У підвалі знаходиться постійно діюча виставка "Стінобитна зброя"
Знову Замкова криниця та Південно-західна (Ковальска) башта
Погулявши всередині вирушив на оглядини зовні. Мене дуже приваблював для проходу той місток біля брами :)
Фортеця від самого Дністра
Північна башта
Вона ж та Західна (Комендантська) башта
Про пляму(та що правіще і більше) прочитав лише готуючи пост, а вона видається легендарна.
Якщо обходити фортецю за периметром, на стіні, недалеко від страшної вологої плями (за інформацією директора музею-заповідника "Хотинська фортеця" Людмили Іванівни Пастух, спеціалісти експертизи встановили що це не вода, а олифа. Пляма була помітна на стінах фортеці з кінця XVIII ст. (за одними даними) чи - за іншими - з ХІХ століття) можна побачити слід від гармати. Орнамент там переривається, натомість замість нього легко побачити зображення глечика. Людмила Іванівна розповіла легенду про це місце. Начебто у ті часи, коли ще не було колодязя на території фортеці, замок якось взяли в облогу вороги. Мужньо обороняли твердиню сотні воїнів, але вони робили б це з подвійною силою, якщо б мали що попити. Спраглі вояки були на межі смерті - і тоді якась мужня дівчина вночі зробила вилазку до струмка, який обігає навколо фортеці. Вона набрала повний глечик води (якраз на сто воїнів і вистачить, ага. Наївні тоді були дівчата), та вже під час підйому у неї влучила ворожа стріла. Дівчина, стікаючи кров‘ю, все ж донесла свою цінну ношу до змучених солдат - а потім романтично померла в них на руках. Після цього вояки схаменулися та взялися копати колодязь глибиною 65 метрів.
Місток вже ближче
Ясська брама
Вид на фортецю від брами
А ось так зблизу виглядає місток, яким я вирішив перетнути рів.
Пересування ним напряжне, але не таке небезпечне як здавалось спочатку :)
Зате дуже економить час.
Усі люди зазвичай входять до фортеці через цю браму, а я виходив
Доречі. десь поблизу повинні були бути бЄндерівці, бо брама Бендерська.
Наступним пунктом подорожі був Кам’янець-Подільский. До якого з Хотина близько 20 км. Тож я вирішив вдруге в житті спробувати пересування автостопом. Якщо б ніхто й не підібрав я мав запас часу та відстань була години на три пішки.
Набравши води у придорожньому струмку вирушив у дорогу.
Це кафе поруч зі струмком.
Сучасний пост ДАІ =)
Гарна назва селища
Церква у ньому
Дійсно що за радянських часів архитектори відривалися на зупинках міжміського транспорту.
Лишаємо Чернівецьку область
та через Дністер
потрапляємо до Хмельницької у селище Жванець.
Як зазвичай церква чи то костел
Ще один приклад гарної зупинки. Поруч з якою стояли конкуренти по автостопу :)
У маленьких селищах та містах завжди зустрічаються кумедні вивіски
А далі я зустрів похорон.
Люди вийшли з провулка на трасу й нею шли до цвинтаря.
Автівки на трасі усі зупинались і чекали доки процесія не мине їх і лише тоді вирушали далі.
Завдяки похорону мої шанси на те, що мене хтось таки підбере дуже зросли. І мене таки підібрала "дев’ятка":
- До Кам’янця підвезете?..
Весняна подорож. Частина друга. Чернівці. Після обіду.
Весняна подорож. Частина друга. Чернівці. До обіду.
Весняна подорож. Частина перша. Київ. Пейзажна алея.
Весняна подорож. Частина перша. Київ. Майдан на власні очі. ( Майдан на власні очі. Творчість.)
Весняна подорож. Частина перша. Київ. Парк Тараса Шевченка.