Тур вихідного дня. Залютине-Нова Баварія-Люботин. Частина ІІ. Люботин-Гіївка
Гадав чим відомий Люботин пересічному громадянину. Перше спало на думку, що тут закінчується санітарна зона потягів, які йдуть з Харкова. А більше нічого не згадалось :) Ну мабуть ще, що тут доволі великий залізничний вузол. Але метою нашої подорожі були маєток та церква, тож прибувши до міста, вирушили на їх пошук.
З вікі дізнався, що Люботин, як і основна частина Слобідської України, заснований козаками. А ще й те, що тут під час революції 1905 року 9 днів існувала Люботинська республіка :)
Відразу зустрічаємо всілякі написи :)
так досі і не зрозумів значення слова "відділкова"
Вхід до дитячого садка
Мабуть теж колишнє передове підприємство
Зразки місцевого стріт-арту
Мабуть відомий танець в них пов'язано з гальмуванням :)
Ось такий тут шкільний автібус
Вдалині побачили церкву. Тож вірним шляхом їдемо =)
Далі нам зустрівся занедбаний літній табір. З центрального входу чогось не зайшли, а пішли далі.
Головне, щоб було де сидіти. Мабуть за цим принципом збудована зупинка :)
Далі почався чи то парк, чи то ліс
Ще трохи стріт-арту
Минули ми табір, але вирішили, що не можна його так пропустити й таки потрапили до нього
Пересуваючись територією табору не могли збагнути чому тут ще все не покрали та не побили. Ось навіть квіти ростуть...
Але дві німецькі вівчарки та сторож, який зустрів на матом, швидко дали збагнути, чому це так
Після зауваження, що не слід так лаятись, ми просто хотіли подивитися, він виявився доволі приємною людиною та запропонував наступного разу просто його покликати зі входу і він нас пустить подивитися :)
Тож раді, що цілі вирушаємо далі на пошуки маєтку.
Маєток був заснований на початку ХІХ сторіччя відставним майором Познанським. А за радянських часів тут були спочатку дитячий будинок, а згодом інтернат (про що свідчить цей майданчик)
а зараз тут нема нічого...
Мені здається, що наша країна, як цей безрукий витязь - потенціалу багато, але краще посилатись на каліцтво ніж щось робити
Продовжуємо оглядини маєтку.
Корпус побудований за радянських часів
А це вже головна будівля маєтку.
Архітектура маєтку поєднує два стилі - класицизм
та нео-готіку
В 1820 році на території маєтку побудували ротонду у якій була розташована контора садиби
За радянських часів тут був клюб :)
Ще років з 5 тому тут був навіть дах, але після пожежі лишилися самі руїни
Місцевий мешканець вимагав, щоб мої світлини відреставрували маєток :)
Але мені здається, що цей соняшник начебто каже - "не все втрачено, і на камінні ростуть квіти"
Пройшовши ще трохи ми потрапили на берег річки Мерефа. На іншому березі Миколаївська церква, яка довершує ансамбль садиби.
Але відчувши приємну прохолоду води ми вже нікуди не пішли, а лишилися купатися.
Відшукайте чаплю :)
Останній погляд на пляж з церквою та рушаємо додому
Повертались на станцію Харків-Балашовський. Дуже сучасна станція
Ось і все. До нових подорожей та пригод ;)
З вікі дізнався, що Люботин, як і основна частина Слобідської України, заснований козаками. А ще й те, що тут під час революції 1905 року 9 днів існувала Люботинська республіка :)
Відразу зустрічаємо всілякі написи :)
так досі і не зрозумів значення слова "відділкова"
Вхід до дитячого садка
Мабуть теж колишнє передове підприємство
Зразки місцевого стріт-арту
Мабуть відомий танець в них пов'язано з гальмуванням :)
Ось такий тут шкільний автібус
Вдалині побачили церкву. Тож вірним шляхом їдемо =)
Далі нам зустрівся занедбаний літній табір. З центрального входу чогось не зайшли, а пішли далі.
Головне, щоб було де сидіти. Мабуть за цим принципом збудована зупинка :)
Далі почався чи то парк, чи то ліс
Ще трохи стріт-арту
Минули ми табір, але вирішили, що не можна його так пропустити й таки потрапили до нього
Пересуваючись територією табору не могли збагнути чому тут ще все не покрали та не побили. Ось навіть квіти ростуть...
Але дві німецькі вівчарки та сторож, який зустрів на матом, швидко дали збагнути, чому це так
Після зауваження, що не слід так лаятись, ми просто хотіли подивитися, він виявився доволі приємною людиною та запропонував наступного разу просто його покликати зі входу і він нас пустить подивитися :)
Тож раді, що цілі вирушаємо далі на пошуки маєтку.
Маєток був заснований на початку ХІХ сторіччя відставним майором Познанським. А за радянських часів тут були спочатку дитячий будинок, а згодом інтернат (про що свідчить цей майданчик)
а зараз тут нема нічого...
Мені здається, що наша країна, як цей безрукий витязь - потенціалу багато, але краще посилатись на каліцтво ніж щось робити
Продовжуємо оглядини маєтку.
Корпус побудований за радянських часів
А це вже головна будівля маєтку.
Архітектура маєтку поєднує два стилі - класицизм
та нео-готіку
В 1820 році на території маєтку побудували ротонду у якій була розташована контора садиби
За радянських часів тут був клюб :)
Ще років з 5 тому тут був навіть дах, але після пожежі лишилися самі руїни
Місцевий мешканець вимагав, щоб мої світлини відреставрували маєток :)
Але мені здається, що цей соняшник начебто каже - "не все втрачено, і на камінні ростуть квіти"
Пройшовши ще трохи ми потрапили на берег річки Мерефа. На іншому березі Миколаївська церква, яка довершує ансамбль садиби.
Але відчувши приємну прохолоду води ми вже нікуди не пішли, а лишилися купатися.
Відшукайте чаплю :)
Останній погляд на пляж з церквою та рушаємо додому
Повертались на станцію Харків-Балашовський. Дуже сучасна станція
Ось і все. До нових подорожей та пригод ;)