(no subject)
Весь Київ у ці дні розібрано по плетених кошиках і дбайливо вкрито рушниками. А він визирає звідти, тягне до неба віти дерев. Переплітає з блакиттю різьблене листя такого невимовно зеленого кольору, що не вписується у жодні rgb та cmyk. І дивує, зворушує, смішить, змушує затамовувати подих і ловити тополиний пух вражень, слухати, дивитися, відчувати.
***
Удень на перехресті Володимирської та Хмельницького зустріла дуже зосередженого бородатого чоловіка. Він ішов, заглиблений у свої думки, і ніс "вінтажний", дуже красивий ліхтар. Із запаленою свічкою. Діоген?
***
На Контрактовій чоловік у святковому блакитному костюмі урочисто, як симфонію, грає на старенькому піаніно "Кукушку" Цоя. Музика пливе в повітрі. ДІвчинка, один в один Матільда з "Леона" -- чітке каре, оверсайз-піджак, грубі черевики і міні -- слухає, заворожена й сумна. І раптом розквітає посмішкою, і бере за руку свого хлопця, і кружить з ним, і сміється в його обіймах. Все буде добре.
***
Кремезний, дійсно 2 на 2, охоронець під бізнес-центром говорить по мобільному:
-- Знаешь, я в последнее время такую агрессию чувствую ко всем. Но стараюсь, это... Надо же держаться.
Точно, все буде добре.
***
ДУже хіпстерського вигляду хлопець -- борода, великі навушники, самокат, все як годиться -- їде до Михайлівської площі. В руках -- кошик з паскою і крашанками.
***
А на Софіївській -- фестиваль писанок. Стільки краси, а проголосувати можна лише за одну-єдину. І ти мучишся вибором, ходиш від однієї до іншої, затиснувши жовтаву стрічку в долоні. Навколо ряди писанок з совами, котами, Модільяні й Примаченко -- з усіма твоїми кумирами й тотемами. Поряд -- натовп таких же спантеличених киян і гостей міста
І тільки малі діти не сумніваються, а обирають "свою" писанку одразу.
***
У ветеринарній клініці в черзі сидить чоловік з песиком. Чоловік -- такого б узяли грати без гриму якогось "братка" у кіно про 90-ті. Песик -- крихітний йорк у синьому комбінезончику. Чоловік раз у раз з невимовною ніжністю поправляє йому рукавчики і капюшончик. Ідилія.
***
А в Маріїнському парку гуляє суворий англійський бульдог. Міцна статура, суворий погляд. Весь оперезаний ... обізвати це шлейкою було б принизливо... портупеєю з чорної шкіри,вкритою металевими заклепками і шипами. Виглядає в цьому напрочуд гармонійно.
***
У дворику на Рейтарській живуть ворони (круки?) і фактом свого існування приманюють цікавих туристів. Під захопленими поглядами людей вони неспішно перебирають синьо-чорне пір'я, гордовито демонструють розмах крил, артистично їдять печиво. Загадкові, мудрі, рідкісні.
Коли людський захват дивовижними птахами досягає апогею, з-за кущів виходить звичайнісінький чорно-білий кіт, проходить уздовж вольєру. Легко та невимушено в одну мить перетягує ковдру уваги й захоплення на себе. Мораль: гарно бути котиком.
***
Удень на перехресті Володимирської та Хмельницького зустріла дуже зосередженого бородатого чоловіка. Він ішов, заглиблений у свої думки, і ніс "вінтажний", дуже красивий ліхтар. Із запаленою свічкою. Діоген?
***
На Контрактовій чоловік у святковому блакитному костюмі урочисто, як симфонію, грає на старенькому піаніно "Кукушку" Цоя. Музика пливе в повітрі. ДІвчинка, один в один Матільда з "Леона" -- чітке каре, оверсайз-піджак, грубі черевики і міні -- слухає, заворожена й сумна. І раптом розквітає посмішкою, і бере за руку свого хлопця, і кружить з ним, і сміється в його обіймах. Все буде добре.
***
Кремезний, дійсно 2 на 2, охоронець під бізнес-центром говорить по мобільному:
-- Знаешь, я в последнее время такую агрессию чувствую ко всем. Но стараюсь, это... Надо же держаться.
Точно, все буде добре.
***
ДУже хіпстерського вигляду хлопець -- борода, великі навушники, самокат, все як годиться -- їде до Михайлівської площі. В руках -- кошик з паскою і крашанками.
***
А на Софіївській -- фестиваль писанок. Стільки краси, а проголосувати можна лише за одну-єдину. І ти мучишся вибором, ходиш від однієї до іншої, затиснувши жовтаву стрічку в долоні. Навколо ряди писанок з совами, котами, Модільяні й Примаченко -- з усіма твоїми кумирами й тотемами. Поряд -- натовп таких же спантеличених киян і гостей міста
І тільки малі діти не сумніваються, а обирають "свою" писанку одразу.
***
У ветеринарній клініці в черзі сидить чоловік з песиком. Чоловік -- такого б узяли грати без гриму якогось "братка" у кіно про 90-ті. Песик -- крихітний йорк у синьому комбінезончику. Чоловік раз у раз з невимовною ніжністю поправляє йому рукавчики і капюшончик. Ідилія.
***
А в Маріїнському парку гуляє суворий англійський бульдог. Міцна статура, суворий погляд. Весь оперезаний ... обізвати це шлейкою було б принизливо... портупеєю з чорної шкіри,вкритою металевими заклепками і шипами. Виглядає в цьому напрочуд гармонійно.
***
У дворику на Рейтарській живуть ворони (круки?) і фактом свого існування приманюють цікавих туристів. Під захопленими поглядами людей вони неспішно перебирають синьо-чорне пір'я, гордовито демонструють розмах крил, артистично їдять печиво. Загадкові, мудрі, рідкісні.
Коли людський захват дивовижними птахами досягає апогею, з-за кущів виходить звичайнісінький чорно-білий кіт, проходить уздовж вольєру. Легко та невимушено в одну мить перетягує ковдру уваги й захоплення на себе. Мораль: гарно бути котиком.