(no subject)
Стрімко еволюціоную -- з Дердена до Гренуя. Підсіла на запахи -- ходжу -- і, як божевільна, нюхаю ефірні олії. Виявилось дуже захопливе заняття -- по-перше, страшенно цікаво, як розкривається, здавалося б, відомий запах, як виходять з нього окремі ноти, як вони поєднуються між собою. По-друге, ще цікавіше з'єднувати запахи різних олій. Гралася в парфумера - намішала спиртові та масляні парфуми. Що вийшло -- не знаю, там треба 2 тижні чекати, щоб ефірки "вляглися", але, якщо чесно, мене більше цікавив сам процес... Накрапати на тестові смужки олій, вдумливо винюхати кожну, поскладати парами-трійками ... Відчуваєш себе справжнім майстром. Виходить, як раніше я закривала гештальт "хочу вміти малювати" самозакоханим вазюканням пензлика по хлібниці в декупажі, так і тут. Страшенна гордість за себе розбирає. А ще суміші живі. От дійсно, як тамагочі -- змішав, поставив їх, щоразу ходиш-нюхаєш, а запах змінюється з кожним днем, росте. Інтригує й заворожує.
За вікном знову сніг. Якийсь нереальний, пухнастий, промалював кожну гілочку старого ясена під балконом. Кішка вперто таращиться у вікно і нервово маше хвостом -- дивується :-) Перед її носом вальяжно ходять сусідським дахом два надуті голуби. Збоку складається враження, що вони її свідомо троллять -- бо занадто вже лукаво, нахиливши набік голови, кидають погляди на наше вікно
Ми пережили цей Новий рік і низку свят. Завтра на роботу. Так дивно -- я за пару днів відпочинку встигла вже відвикнути від трудоголічного графіку існування. Нічого -- там студенти, з ними не засумуєш.
Вони періодично видають такі "перли", головне -- з чистими наївними очима. Якось в одній із груп я запитала про студентку, яка знову не з'явилася на заняття, мовляв, де ж це N? Відповідь вразила мене до глибини душі: "Ой, Ви знаєте, N вийшла заміж і тепер у неї травма!". Фраза гідна стати крилатою, як на мене :-) Я ледь стрималася, щоб не уточнити: "Психологічна?", -- бо моя збочена уява миттєво мені намалювала картинку страждань нещасної молодої. Ну от як студентів після такого можна не любити?
За вікном знову сніг. Якийсь нереальний, пухнастий, промалював кожну гілочку старого ясена під балконом. Кішка вперто таращиться у вікно і нервово маше хвостом -- дивується :-) Перед її носом вальяжно ходять сусідським дахом два надуті голуби. Збоку складається враження, що вони її свідомо троллять -- бо занадто вже лукаво, нахиливши набік голови, кидають погляди на наше вікно
Ми пережили цей Новий рік і низку свят. Завтра на роботу. Так дивно -- я за пару днів відпочинку встигла вже відвикнути від трудоголічного графіку існування. Нічого -- там студенти, з ними не засумуєш.
Вони періодично видають такі "перли", головне -- з чистими наївними очима. Якось в одній із груп я запитала про студентку, яка знову не з'явилася на заняття, мовляв, де ж це N? Відповідь вразила мене до глибини душі: "Ой, Ви знаєте, N вийшла заміж і тепер у неї травма!". Фраза гідна стати крилатою, як на мене :-) Я ледь стрималася, щоб не уточнити: "Психологічна?", -- бо моя збочена уява миттєво мені намалювала картинку страждань нещасної молодої. Ну от як студентів після такого можна не любити?