Щастя в маси!
У черговий раз "Контакт" порадував! Це ж яка корисна соціальна мережа. Стільки щастя приносить у моє сіреньке життя.
Вчора, проживши тихо-мирно декілька місяців у законному шлюбі, отримала запрошення у групу з шедевральною назвою "Моя свекровь МОНСТР". Дещо прифігівши від такої "обізнаності" з моїм особистим і родинним життям, але не в змозі опиратися нападу цікавості, вирішила ознайомитись із змістом групи. Ознайомившись, не змогла не порадувати усіх "сестер по безумству". Заміжніх -- що їм, так само, як і мені, крупно пощастило в цьому житті, бо у них все добре і свекрухи цілком адекватні розумні хороші жінки. З незаміжніми -- поділитися корисними порадами від досвідчених фахівців на теми "Как поставить ее (ну цю мегеру-свекруху) на место", "Как ей отомстить за все обиды и оскорбления" ну і взагалі -- що воно таке за міфічний монстр.
Так от, виявляється, свекруха -- то така страшна нелюдь, яку кожна порядна дівчина зобов"язана зненавидіти, в ідеалі ще до весілля. А як же інакше -- це ж основа світоустрою. І, як турботлива й любляча дружина, вона має захистити свого коханого, огородити від спілкування з цією жахливою істотою (Якщо ж чоловік настільки наївний, що не бачить справжньої зміїної сутності свекрухи, бо вона йому за стільки років встигла замилити очі, то дружина зобов"язана силоміць його не пускати до цієї відьми. З метою збереження його життя і здорового глузду). Поводитися зі свекрухою та сама порядна дівчина за етикетом має ось так:
"Самый лучший способ не общаться или игнорировать - поверьте помогает, не забывайте это вам чужой человек - ни кто и не когда не замен родную мать, а если встает кто то на пути один из выродков со стороны вашего супруга дайте пиздюлин по самые уши и убегут, как крысы с корабля... (ну а если не адекватный человек тогда надо отправлять в дурку...) Жестоко но в нашем мире полным завистников, недоброжелателей, подругому поверьте нельзя...За счастье нужно бороться, выживает сильнейшей и не когда не нужно показывать слабость и уязвимость."
Якщо ж ви вважаєте себе ну зовсім уже продвинутою дівчиною, тоді краще зробити ось так:
"Просто зарядила ей в торец при всех 1,5 года назад, а теперь она сама уже звонит мне на мобильный, и говорит, что простила меня... гггггг"
Ще можна перейняти передовий досвід більш "ізощрьонних" дщерєй Єви:
"Моя свекровь обажает приходить к нам без предупреждения! И это кашмар! И я придумала хитрость. Когда она опять приходит, а муж на работе, я говорю:" Хорошо, что пришли, с малышом погуляете (сыну 5 мес), а я уборку сделаю". Коляску в руки и вперед. Через 2 часа приходит, я ей:"До свидания, спасибо" и дверь закрываю. А когда выходные и она приходит, то я тут же начинаю уборку или стирку. Она походит по комнатам, никто ей не разговаривает и уходит. Вот."
Ну не прєлєсть? А я-то думаю, чого у мене все не так, як у людей...
Загалом дуже корисний ресурс. Особливо раджу фахівцям з психіатрії, гендерної критики, боротьби за права пригноблених жінок та судебної медицини. А також усім меланхолікам, котрі всерйоз думають про складність власного життя. Сходіть -- і вам полегшає:
http://vkontakte.ru/groups.php?act=s&gid=3910547
Ну і зовсім наостанок розкажу майже в тему історію з життя знайомої моєї подруги. Дорослої жінки, яка має 2х дорослих одружених дітей -- доньку і сина. І яка одного разу вирішила поділитися наболілим: "От у донечки Інночки так все добре, так все добре! Чоловік її так любить, пилинки здуває. Ото вона у ванну піде, він їй рушника приносить теплого. Чай приносить з тістечком на таці. А от сину не пощастило з дружиною. Мегера і тиранка. Пішла ото купатися, не могла сама рушника взяти, кричить, сина кличе, щоби приніс. А він, моя дитина, бере і несе їй того рушника! І каву вона його змушує собі носити, стерва!".
Посміхайтесь!
Вчора, проживши тихо-мирно декілька місяців у законному шлюбі, отримала запрошення у групу з шедевральною назвою "Моя свекровь МОНСТР". Дещо прифігівши від такої "обізнаності" з моїм особистим і родинним життям, але не в змозі опиратися нападу цікавості, вирішила ознайомитись із змістом групи. Ознайомившись, не змогла не порадувати усіх "сестер по безумству". Заміжніх -- що їм, так само, як і мені, крупно пощастило в цьому житті, бо у них все добре і свекрухи цілком адекватні розумні хороші жінки. З незаміжніми -- поділитися корисними порадами від досвідчених фахівців на теми "Как поставить ее (ну цю мегеру-свекруху) на место", "Как ей отомстить за все обиды и оскорбления" ну і взагалі -- що воно таке за міфічний монстр.
Так от, виявляється, свекруха -- то така страшна нелюдь, яку кожна порядна дівчина зобов"язана зненавидіти, в ідеалі ще до весілля. А як же інакше -- це ж основа світоустрою. І, як турботлива й любляча дружина, вона має захистити свого коханого, огородити від спілкування з цією жахливою істотою (Якщо ж чоловік настільки наївний, що не бачить справжньої зміїної сутності свекрухи, бо вона йому за стільки років встигла замилити очі, то дружина зобов"язана силоміць його не пускати до цієї відьми. З метою збереження його життя і здорового глузду). Поводитися зі свекрухою та сама порядна дівчина за етикетом має ось так:
"Самый лучший способ не общаться или игнорировать - поверьте помогает, не забывайте это вам чужой человек - ни кто и не когда не замен родную мать, а если встает кто то на пути один из выродков со стороны вашего супруга дайте пиздюлин по самые уши и убегут, как крысы с корабля... (ну а если не адекватный человек тогда надо отправлять в дурку...) Жестоко но в нашем мире полным завистников, недоброжелателей, подругому поверьте нельзя...За счастье нужно бороться, выживает сильнейшей и не когда не нужно показывать слабость и уязвимость."
Якщо ж ви вважаєте себе ну зовсім уже продвинутою дівчиною, тоді краще зробити ось так:
"Просто зарядила ей в торец при всех 1,5 года назад, а теперь она сама уже звонит мне на мобильный, и говорит, что простила меня... гггггг"
Ще можна перейняти передовий досвід більш "ізощрьонних" дщерєй Єви:
"Моя свекровь обажает приходить к нам без предупреждения! И это кашмар! И я придумала хитрость. Когда она опять приходит, а муж на работе, я говорю:" Хорошо, что пришли, с малышом погуляете (сыну 5 мес), а я уборку сделаю". Коляску в руки и вперед. Через 2 часа приходит, я ей:"До свидания, спасибо" и дверь закрываю. А когда выходные и она приходит, то я тут же начинаю уборку или стирку. Она походит по комнатам, никто ей не разговаривает и уходит. Вот."
Ну не прєлєсть? А я-то думаю, чого у мене все не так, як у людей...
Загалом дуже корисний ресурс. Особливо раджу фахівцям з психіатрії, гендерної критики, боротьби за права пригноблених жінок та судебної медицини. А також усім меланхолікам, котрі всерйоз думають про складність власного життя. Сходіть -- і вам полегшає:
http://vkontakte.ru/groups.php?act=s&gid=3910547
Ну і зовсім наостанок розкажу майже в тему історію з життя знайомої моєї подруги. Дорослої жінки, яка має 2х дорослих одружених дітей -- доньку і сина. І яка одного разу вирішила поділитися наболілим: "От у донечки Інночки так все добре, так все добре! Чоловік її так любить, пилинки здуває. Ото вона у ванну піде, він їй рушника приносить теплого. Чай приносить з тістечком на таці. А от сину не пощастило з дружиною. Мегера і тиранка. Пішла ото купатися, не могла сама рушника взяти, кричить, сина кличе, щоби приніс. А він, моя дитина, бере і несе їй того рушника! І каву вона його змушує собі носити, стерва!".
Посміхайтесь!