Зашків-2009 або Бешені туристи
Повернулась з третього, і наразі найвідстійнішого, Зашківського фесту. Організація жахлива (в силу відсутності коштів), погода залажала, апаратура теж...Але фест це такоє, в нас була хороша компанія і нам було кльово))
Цікавішою за весь фест разом взятий і помножений на два була наша дорога додому...
Якого біса нам - тобто мені, le_r_on'ові і ще двом хлопцям-прикладникам - стрілила в голову ідея вертатись додому пішки. А шо тут, запевняв нас Ігорко, 15 км до Львова, а як йти лісами-городами, то взагалі кілометрів 6-7, і будемо на Збоїщах. На тому й порішили - йдемо пішки. Шоб вже зовсім не бути невігласами, спитали дорогу в місцевих. Вони нас втішили, що до Львова ми самі не дійдемо - зблудмо в лісі, але показали дорогу до Брюховичів, що теж незле. Забувши вказати лише на одну деталь - такий незначний поворотик направо....в який ми, звісно, і не думали звертати. Вирішивши, що Львів на південь від нас і орієнтуючись по сонцю ми пішли на Львів - через ліс...Ходили по тому лісі більше трьох годин, знайшли купу слимаків та гриб-гігант, вийшли в поле, подумали, що до мети нам вже не далеко, побачили в далині хати, пішли до них, щоб запитати дорогу....і вийшли до Зашківської церкви))))Виявляється, ми три з половиною години намотували кола по 1 км кв лісу)))
На щастя, саме біля цієї церкви нам і треба було звернути 3 години тому...Наступні 2 години ми тьопали колією, нюхали розпечену на сонці смолу, мучили свої стопи гострим камінням і щиро сподівались, що тепер ми вже ніяк не зблудим. На щастя, Брюховичі таки опнились там, куди ми прийшли)))
Після цього всього найкращою терапією могла бути лише гаряча ванна з піною, чим я себе щойно й потішила=))))
Цікавішою за весь фест разом взятий і помножений на два була наша дорога додому...
Якого біса нам - тобто мені, le_r_on'ові і ще двом хлопцям-прикладникам - стрілила в голову ідея вертатись додому пішки. А шо тут, запевняв нас Ігорко, 15 км до Львова, а як йти лісами-городами, то взагалі кілометрів 6-7, і будемо на Збоїщах. На тому й порішили - йдемо пішки. Шоб вже зовсім не бути невігласами, спитали дорогу в місцевих. Вони нас втішили, що до Львова ми самі не дійдемо - зблудмо в лісі, але показали дорогу до Брюховичів, що теж незле. Забувши вказати лише на одну деталь - такий незначний поворотик направо....в який ми, звісно, і не думали звертати. Вирішивши, що Львів на південь від нас і орієнтуючись по сонцю ми пішли на Львів - через ліс...Ходили по тому лісі більше трьох годин, знайшли купу слимаків та гриб-гігант, вийшли в поле, подумали, що до мети нам вже не далеко, побачили в далині хати, пішли до них, щоб запитати дорогу....і вийшли до Зашківської церкви))))Виявляється, ми три з половиною години намотували кола по 1 км кв лісу)))
На щастя, саме біля цієї церкви нам і треба було звернути 3 години тому...Наступні 2 години ми тьопали колією, нюхали розпечену на сонці смолу, мучили свої стопи гострим камінням і щиро сподівались, що тепер ми вже ніяк не зблудим. На щастя, Брюховичі таки опнились там, куди ми прийшли)))
Після цього всього найкращою терапією могла бути лише гаряча ванна з піною, чим я себе щойно й потішила=))))