про те, як я усвідомила силу Фейсбука
розкажу я вам історію про кав'ярню Меделін, для тих, хто не читає мене в ФБ, розкажу в деталях.
почалось все з того, що в суботу вони запостили оголошення про концерт гурту "Один в каное", який має відбутись 28 квітня. я дуже люблю цей гурт, та й взагалі - для нас з коханим він певною мірою знаковий. тому я дуже-дуже хотіла туди піти, добре, що не кинулась за квитками одразу, бо, як виявилось, квитки з'явились лише у понеділок в обід. а вже увечері - були всі розкуплені. але вони записали мій номер і сказали, що домовились про ще один концерт - на 29 квітня, і вони першим ділом продаватимуть квитки тим, кого вони записали в цей свій список. а квитки мали з'явитись завтра, у вівторок. звісно, у вівторок мені ніхто не подзвонив, я увечері сама до них зайшла - квитків ще не було. але будуть завтра і вам обов'язково подзвонять. і завтра мені ніхто не подзвонив. в четвер не витримала і пішла до них втретє. виявилось, що квитки були, але всі вже розкупили, а на питання "чому ж не подзвонили?", відповіли, що квитків було менше, ніж людей в списку. потім була ще геніальна фраза про те, що "квитки ж розійшлись через дві години після того, як з'явились!", що наштовхнуло мене на думку, що ніхто нікому дзвонити і не збирався.
коротше, вкурвило мене це все і я написала про це в себе у ФБ. і тут почалось найцікавіше! після того, як мій запис розшарив хлопчина, що колись працював у Меделіні (а тепер - зі мною)), мені написало аж двоє людей з адміністрації кав'ярні, питали, як виглядали офіціантки, з якими мені доводилось спілкуватись, розповідали, яка насправді була ситуація з квитками, вибачались і навіть пообіцяли, що наступний концерт "Один в каное" зроблять у великому залі і тоді, можливо, мені навіть перепаде квиток у подарунок.
ого. отут я зрозуміла всю силу соцмереж (і разом з тих - їхню небезпеку), бо я цілий день почувалась в центрі уваги (а я таке не дуже люблю) і вела напівофіційні переписки. з одного боку, я тішусь, бо заклад налажав - заклад звернув увагу - заклад вибачився. мені, як клієнтові, приємно і я бачу, що вони дбають про свою репутацію. але з іншого боку, мені трохи незручно, бо, по-перше, боюсь, що офіціанткам, з якими я говорила, влетить (але про це я подумала запізно), а, по-друге, заклад в цій ситуації повівся єдино правильним чином - і за це їм звісно ж великий плюс - а я на них таке наговорила. хоча коханий каже, що все правильно зробила і навіть зашвидко здалась, треба було ще побурчати трохи. але я така, відходжу швидко, достатньо одного "перепрошую" - і вже вибачаю)
після цієї історії я буду обережнішою з ФБ, чого і вам бажаю.
почалось все з того, що в суботу вони запостили оголошення про концерт гурту "Один в каное", який має відбутись 28 квітня. я дуже люблю цей гурт, та й взагалі - для нас з коханим він певною мірою знаковий. тому я дуже-дуже хотіла туди піти, добре, що не кинулась за квитками одразу, бо, як виявилось, квитки з'явились лише у понеділок в обід. а вже увечері - були всі розкуплені. але вони записали мій номер і сказали, що домовились про ще один концерт - на 29 квітня, і вони першим ділом продаватимуть квитки тим, кого вони записали в цей свій список. а квитки мали з'явитись завтра, у вівторок. звісно, у вівторок мені ніхто не подзвонив, я увечері сама до них зайшла - квитків ще не було. але будуть завтра і вам обов'язково подзвонять. і завтра мені ніхто не подзвонив. в четвер не витримала і пішла до них втретє. виявилось, що квитки були, але всі вже розкупили, а на питання "чому ж не подзвонили?", відповіли, що квитків було менше, ніж людей в списку. потім була ще геніальна фраза про те, що "квитки ж розійшлись через дві години після того, як з'явились!", що наштовхнуло мене на думку, що ніхто нікому дзвонити і не збирався.
коротше, вкурвило мене це все і я написала про це в себе у ФБ. і тут почалось найцікавіше! після того, як мій запис розшарив хлопчина, що колись працював у Меделіні (а тепер - зі мною)), мені написало аж двоє людей з адміністрації кав'ярні, питали, як виглядали офіціантки, з якими мені доводилось спілкуватись, розповідали, яка насправді була ситуація з квитками, вибачались і навіть пообіцяли, що наступний концерт "Один в каное" зроблять у великому залі і тоді, можливо, мені навіть перепаде квиток у подарунок.
ого. отут я зрозуміла всю силу соцмереж (і разом з тих - їхню небезпеку), бо я цілий день почувалась в центрі уваги (а я таке не дуже люблю) і вела напівофіційні переписки. з одного боку, я тішусь, бо заклад налажав - заклад звернув увагу - заклад вибачився. мені, як клієнтові, приємно і я бачу, що вони дбають про свою репутацію. але з іншого боку, мені трохи незручно, бо, по-перше, боюсь, що офіціанткам, з якими я говорила, влетить (але про це я подумала запізно), а, по-друге, заклад в цій ситуації повівся єдино правильним чином - і за це їм звісно ж великий плюс - а я на них таке наговорила. хоча коханий каже, що все правильно зробила і навіть зашвидко здалась, треба було ще побурчати трохи. але я така, відходжу швидко, достатньо одного "перепрошую" - і вже вибачаю)
після цієї історії я буду обережнішою з ФБ, чого і вам бажаю.