несезонне чтиво
сьогодні я дочитала розпочатого вчора у потязі Хемінгуеївського "Старого і море". пам'ятаю, в школі книжка мені не сподобалась, але не пам'ятала, чому. тепер знаю: вона мені видалась несправедливою. і ніякого "життєствердного пафосу", як пишуть критики радянського розливу, я від неї не набралась. навпаки - захотілось завити і забитись в кут. вона меланхолійна, сумна і несправедлива, і читати її сьогодні було великою помилкою. тим не менше, вона крута. і море. і Риба - так гарно до неї говорить Старий. і цей Старий такий чудовий. і це рибацьке селище - якась ідеальна комуна, така далека і цікава.
попри все - сумно страшенно.
а крім того, я ще на морі Муракамі читала (того, що Харукі). "Пінбол-1973". теж така осіння-осіння книжка, навіть не знаю, чого це я її потягла з собою. мабуть, тому що мало місця в рюкзаку займала. і від неї теж було трошки ностальгійно, але ж як можна сумувати, лежачи поряд з бірюзовим морем і зеленим Аю-Дагом? (так, це я трошки вже розкриваю карти свого відпочинку).
от тільки тепер те все чтиво сидить у мені клубочком і наче чекає зливи, бо інакше його не вивільнити. прогнози погоди ж зливи не передбачають.
треба щось веселіше почитати, тільки от що?
попри все - сумно страшенно.
а крім того, я ще на морі Муракамі читала (того, що Харукі). "Пінбол-1973". теж така осіння-осіння книжка, навіть не знаю, чого це я її потягла з собою. мабуть, тому що мало місця в рюкзаку займала. і від неї теж було трошки ностальгійно, але ж як можна сумувати, лежачи поряд з бірюзовим морем і зеленим Аю-Дагом? (так, це я трошки вже розкриваю карти свого відпочинку).
от тільки тепер те все чтиво сидить у мені клубочком і наче чекає зливи, бо інакше його не вивільнити. прогнози погоди ж зливи не передбачають.
треба щось веселіше почитати, тільки от що?