деньніч
чомусь завжди, коли вмикаю в кімнаті світло, одразу зачиняю двері. наче проводжу чітку межу між днем і вечором, відгороджую свій особистий простір, у який без запрошення - зась.
а ще колись друзі-таджики розповідали, що не можна спати під час заходу (і сходу теж) сонця. у них там було якесь повір'я чи то про демона, який в той час може забрати душу, чи то ще про щось. а я якраз люблю перекимарити в цей час. але знаєте, щось в цьому повір'ї є. бо засинаєш ще за дня, а прокидаєшся - вже вечір. і така туга (взагалі-то, "тоска", українська "туга" має трохи іншу семантику, як на мене), наче втратив кавалок дня, а то й цілий день. от зараз якраз в такому стані.
але - спокій.
а ще колись друзі-таджики розповідали, що не можна спати під час заходу (і сходу теж) сонця. у них там було якесь повір'я чи то про демона, який в той час може забрати душу, чи то ще про щось. а я якраз люблю перекимарити в цей час. але знаєте, щось в цьому повір'ї є. бо засинаєш ще за дня, а прокидаєшся - вже вечір. і така туга (взагалі-то, "тоска", українська "туга" має трохи іншу семантику, як на мене), наче втратив кавалок дня, а то й цілий день. от зараз якраз в такому стані.
але - спокій.