вечорове щастя
сьогодні я задоволена. сьогодні я здійснила свою мрію, яку плекала вже давно-давно...
отак вийшла з бібліотеки, підняла очі догори, подивилась на ВЗ... і вирішила, шо погода якраз чудово сприяє тому, щоб полізти туди))ще й настрій самотньо-меланхолійний підштрикував. лізти таки довелось - з нормальної дороги зробили казна-що, тому пхалась напролом (знаєте пісеньку "мамонти, мамонти рвуться напролом!"?). а там (не на самому верху, ви що, на першому оглядовому майданчику - він для мене уособлює весь ВЗ) людей - німєряно. але я знайшла собі місце під кущиком - якраз так шоб їх всіх не бачити. пееркусила, почитала, подивилась на місто, на сонечко... поусміхалась, бо так хороше було, так!!!.... не передати. треба було отам біля мене сидіти і відчувати це)))
правда, позаду тусив натовп гурт екзальтованих ніформалів, які верещали глосно розмовляли і відволікали. але їх збалансовував їнший гурт - який бренькав на гітарі і співав всякі "Knockin' on heaven's door", "Hotel California" і інші приємні вєщі.
то було щастя у викристалізованому, чистому вигляді, таке, що його не могло зіпсути ніщо.
от тільки зараз сумно і радше не-щасливо,але і це мине.